10
— Запевняю вас, пане Брекстон, вона не людина. — Я чудово чую, стара, даремно ви завели цю розмову. — Вони всі троє не люди. Погляньте, ще кілька годин тому чоловіки були геть знівечені, а зараз і слідів того майже немає!
— Меріон, ви перебільшуєте.
— Ні, ні! Ви просто не бачили того, що бачила я!
— Гадаю, що бачив достатньо. Бойова підготовка міс Величко допомогла нам вирватись, але ваші закиди про…
— Як і всі чоловіки, ви не хочете помічати очевидного, хоч воно у вас під носом! Я дивилася їй в очі, і це не були очі людини. Це були очі ягуара!
— Меріон, я достатньо спостерігав очі цієї панянки. Запевняю вас…
— Запевняйте, скільки вам влізе, та я знаю, про що говорю. Вона хитра, вміє мінятися.
— А пан Краузе?
— Гадаю, і він також. І той їхній третій теж — я вам кажу, всі вони не люди. До речі, ваша дружина висне на шиї в того молодика, просто дивитися соромно. Вам би, Френку, слід звернути увагу на поведінку своєї половини. Добропорядна жінка не повинна так поводитись.
— Це зовсім не ваша справа, Меріон. Добропорядна жінка — це передусім хороша мати, а про вас цього не скажеш.
— Ви просто огидні! Усі ви!
— Взаємно, Меріон.
Я регочу. Господи, невже варто було так мозолитися з цивілізацією, коли її кінцевий продукт має такий непривабливий вигляд? Бачили таке? Я рятую їхні шкури, а вони оголошують мене нелюдською формою, оббріхують, сваряться між собою… Ну, потрахається Луїс із Керрі — що з того? Що це змінить у долі світу? Сонце на землю впаде?
— Керрі, йди сюди.
Брекстон не підвищує голосу, та Керрі зіщулюється, а очі Меріон зловтішно блищать. Я сідаю біля Луїса.
— Як почуваєшся?
— Гадаю, добре.
Він стискає мої пальці. Ні, любчику, ламай кінцівки китаянці, мені таке не до вподоби. Я вивільняю руку.
— Скільки нам іще йти?
— Думаю, завтра будемо в приміській зоні. Торі…
— Що?
— Нічого. Просто так. Ти ревнуєш?
— Чого б це? Можеш спати з ким хочеш, що мені до того? Ти розумієш, яку дурницю ви з Едом встругнули?
— Так. Але знаєш, що цікаво? Нас питали про тебе. Нас лупцювали і питали про тебе. Ти навіщось була потрібна їм. До зарізу потрібна.
— Я?!
— Так. І я питаю себе: навіщо? Я певен, що ти нам не збрехала, ти вперше в цих місцях. Але в мене було таке враження, що в тих хлопців до тебе давні рахунки.
Ед сідає біля нас і обіймає мене за плечі. Іншим разом я б його стусонула, та не зараз. Мені тепло від його дотику. Я сиджу поміж ними, і мені тепло й затишно. Не так, як біля тітки Рози, по-іншому, та все одно.
— Дивно. Адже на літак я потрапила випадково. Маю на увазі саме цей літак. Я мала сісти на пароплав, та щось там змінилось, і мені наказали їхати в аеропорт, знайти цей літак і сісти на нього. Я вмовляла шефа, та марно. Я, власне, не люблю літати.
— Чим він мотивував свій наказ?
— Ну, він сказав, що в тутешньому консульстві відкликали лікаря, і мене тимчасово відрядили туди, доки не знайдеться хтось достойніший.
— Он як…
— Що, Еде?
— Нічого. Тільки знаєш, Торі, там у консульстві є кілька лікарів, то чому така гарячка? Може, хтось хотів, аби саме ти потрапила саме на цей літак.
— Але навіщо?!
— Не знаю. Справа в тім, що я теж випадково потрапив на цей літак — мав прибути в Ла-Пас на ранок, а завдання дістав по обіді, квитків не було, тільки цей рейс — о шостій ранку. І недорого.
Так, цікаво. А решта?
— Містере Брекстон, скажіть, чому ви полетіли цим рейсом? Що вам у Ла-Пас?
— Дивно, що ви спитали. Але я відповім. Мені треба не в Ла-Пас, а трохи ближче — до Ліми, але туди легше дістатися по землі. Мене викликав телеграмою мій пасинок — потрапив у халепу, як завжди.
— Ви передзвонили, щоб дізнатися, що за халепа?
— Куди? Він, мабуть, заплатив комусь, аби дали мені телеграму. А дзвонити туди — пропаща справа. Квитків не було, тільки цей рейс.
— А ви, Меріон? Ви вже літали цим літаком?
— Звичайно, ні. Маю власного, але щось там зламалося, та мала летіти, бо моя дочка Кейт телефонувала і сказала, що лежить у лікарні… Що ви хочете цим сказати?
— Ви впевнені, що дзвонила ваша дочка?
— Звичайно, а хто ж іще? Вона працює в ентомологічних експедиціях, її цілком могло сюди занести. Власне, було погано чути.
— Але ви повірили, що то ваша дочка?