— Усе це пусті балачки. — Брекстон підвищує голос. — Треба щось робити. Просто зараз.
— Зв'язку немає й не буде. — Ед уміє втішити людей. — Сигнал мобільника глушать гори, а доки ми дістанемося відкритого місця, сядуть батарейки, і тоді навряд чи ми зможемо десь їх підзарядити. Це якщо ми взагалі кудись дістанемось.
— Нам треба вибиратися звідси, негайно! — Меріон зривається на вереск. — Нам негайно треба забиратися геть із цього літака! Я біжу дзвонити, щоб нас порятували!
Ну ж бо, стара, біжи. А я подивлюся, як далеко ти зайдеш у своїх туфельках на шпильках та ексклюзивному костюмі. Я не заздрю тому ягуарові, котрий пообідає тобою. Бідолаха матиме добрячу кольку в животі та ще й кількох зубів позбудеться, гризучи твої сухі кістки.
— Ви нікуди звідси не підете, місіс Гікслі. — Брекстон роздратований до краю. Мабуть, йому ще болить прикушений язик. — Поки ми сидимо тут, сюди не потраплять тварини й комахи. А крім того, ви все одно не знаєте, в який бік іти.
— Я не потребую нічиїх порад, — нижня щелепа Меріон висунулася вперед, як шухляда письмового столу. — І я робитиму те, що вважаю за потрібне. Ходімо, Джейку! Допоможи мені відчинити люк.
— Ні. — Ед перепинив їй шлях. — Ви не зробите цього. Ми всі сидимо тут, і наразі нічого лихого не сталось. Але якщо відчинити люк, хтозна, що там, зовні…
— Геть з дороги! Джейку, чого ти сидиш? Негайно відчини цей клятий люк, ми йдемо звідси.
Джейк неохоче сповзає з крісла. Йому не хочеться, та він мусить, це в нього вже рефлекс — тупо слухатись матусі. Ганчірка якась, а не чоловік. Мабуть, він ще й досі не одружений.
— Сядьте обоє. — Брекстон теж підвівся. — Ніхто нікуди не йде. Ще бракувало, аби ви привернули до себе чиюсь небажану увагу! Не забувайте: ми навіть не визначили, де перебуваємо. Якщо ми в Колумбії, то нам не позаздриш. Тут зараз повно бунтівників із прокомуністичних бригад, та й місцеві мафіозні клани мають свої армії. І вони не люблять чужих на своїй території.
— Ви не смієте…
Мене вона просто неймовірно дратує. Через неї мені важче буде вислизнути непоміченою. Адже літак упав зовсім не випадково. Хтось із моїх супутників був причиною його падіння. І цей хтось має здогадуватись, через що ми всі сидимо тут. Здогадується, погань така, і вдає з себе невинну жертву.
Власне, це можу бути і я. Може, мене вирішив позбутися Кен, мій колишній. Ми розлучилися досить давно і далеко не мирним шляхом: він не отримав ні цента, бо тітка Роза найняла приватного детектива, що сфотографував кілька інтимних моментів з походеньок чоловіченька. Кен отримав дулю з маком, а йому хотілося грошей… Ні, це не він. Щоб утнути таке, потрібен розум у макітрі, а в Кена там завжди було негусто — за нього думали татко з мамою. Та й коштує така операція, я впевнена, недешево, а в Кена грошей ніколи немає. Навіть якщо з'являються, то ненадовго.
Може, це старий Брекстон? Той не розводить даремних церигелій, легко міг наступити комусь на мозолі. Або ота азіатка хотіла позбутися старого чоловіка… Ні, вона й сама тут. Та що з того? Може, її китайська рідня, аби змити образу, подбала і про неї, і про Брекстона.
Або Джейк Гікслі вирішив накласти на себе руки в такий екзотичний спосіб — щоб побачити, як разом із ним гине його мучителька. Він, думаю, здатен на підготовку вибуху. Або сама Меріон із природної злостивості вирішила піти, голосно грюкнувши дверима й прихопивши з собою всіх, кого тільки зможе. Або в неї є нетерплячі спадкоємці — і тоді це зручно, бо ж і Джейк тут із нею, одним претендентом на спадщину менше. Супермаркети «Брітані» — до біса ласий шматочок, як не крути.
Або красунчик Ед насолив місцевій мафії — теж версія, до речі. Не гірша від інших. Він сам казав, що кілька років крутиться тут, то невже всі були з цього задоволені? Хтозна, хтозна…
Або в літака просто був зламаний прилад, що фіксує рівень пального. Але тоді питання: хто отруїв пілотів? І чому час польоту так затягнувся? І чому другий пілот помер пізніше, ніж перший? І від чого помер перший? Від отрути чи від удару? Така величезна кількість питань. Ні, я не шукатиму відповідей. Я просто зараз дістану свою сумку і перевдягнуся. Хтозна, коли нам доведеться тікати звідси. Може, треба було це зробити ще хвилину тому. Мало радості опинитися посеред джунглів у короткій спідниці і в подертих колготках.