На це можна поглянути так. Усесвіт (інший спосіб сказати «вища сила») нагадує велику службу постачання. Він постійно доправляє вам людей, події й речі. Ви «замовляєте» те, що вам потрібно, надсилаючи у Всесвіт енергетичні повідомлення, ґрунтовані на ваших переконаннях. Знову-таки, згідно із законом приваблення, Всесвіт зробить усе можливе, щоб сказати «так» і підтримати вас. Однак, якщо у вашому досьє повідомлення змішані, він не зрозуміє, чого ви хочете.
Усесвіт чує, що ви хочете розбагатіти, і починає надсилати вам можливості для достатку. А тоді він чує від вас: «Багатії жадібні», – і починає підтримувати вас у тому, щоб ви мали небагато грошей. Потім ви думаєте: «Якщо в тебе багато грошей, життя стає набагато приємнішим», – і бідолашний, спантеличений Усесвіт знову починає надсилати вам шанси на багатство. Наступного дня у вас поганий настрій і ви думаєте: «Гроші не такі вже й важливі». Збентежений Усесвіт не витримує й кричить: «Та вирішуй уже! Я дам тобі те, чого ти хочеш, тільки скажи, що це!»
Головна причина того, що більшість людей не отримує того, чого хоче, полягає в тому, що вони не знають, чого хочуть. Багатії чітко знають, що вони хочуть достатку. Таке бажання непохитне, вони цілком віддають себе створенню свого багатства й робитимуть для цього все, що буде потрібно, поки воно легальне, моральне й етичне. Багаті люди не надсилають Усесвіту змішаних повідомлень. Це роблять бідні.
(До речі, якщо голосок у вашій голові сказав щось на зразок: «Багатіям байдуже, чи це легально, морально й етично», – поки ви читали цей абзац, ви, безсумнівно, маєте рацію, що читаєте цю книжку. Невдовзі ви дізнаєтеся, наскільки шкідливе таке мислення.)
ПРИНЦИП ДОСТАТКУ:
Головна причина того, що більшість людей не отримує того, чого хоче, полягає в тому, що вони не знають, чого хочуть.
Бідні люди мають чимало причин, чому взяти й розбагатіти – це проблема. Тобто вони не на всі сто впевнені, що хочуть достатку. Їхній запит до Всесвіту неоднозначний. Запити до інших – теж. І звідки вся ця неоднозначність? З того, що вони надсилають неоднозначні запити до себе самих.
Раніше ми говорили про силу наміру. Я знаю, що в це може бути складно повірити, але завжди отримуєш саме те, чого хочеш, – чого хочеш підсвідомо, а не кажеш, що хочеш. Ви можете палко заперечити це, відповісти: «Це божевілля! Чого б мені хотіти складнощів?» Моє запитання до вас саме таке: «Я не знаю. Чому вам хочеться складнощів?»
Кажучи прямо, ви не досягаєте достатку, якого, за вашими словами, прагнете, бо, вірогідно, підсвідомо не хочете достатку або не готові робити те, що для цього потрібно.
Розгляньмо це докладніше. Насправді є три рівні так званого бажання. Перший рівень – «Я хочу бути багатим». Інакше кажучи: «Я прийму достаток, якщо він впаде мені до рук». Саме бажання ні до чого не веде. Ви помічали, що коли просто чогось хочете, то не обов’язково це отримуєте? Також зауважте, що бажання без результатів веде до більшого бажання. Бажання стає звичним і приводить тільки до самого себе, створюючи замкнене коло, яке нікуди не веде. Достаток не виникає просто через те, що ви його хочете. Звідки вам знати, що це правда? Проста перевірка реальністю: мільярди людей хочуть бути багатими, але досить мало людей багатими стають.
Другий рівень бажання – «Я вибираю багатство». Він передбачає, що я вирішу розбагатіти. Вибір – набагато потужніша енергія, він іде поряд із відповідальністю за творення своєї реальності. Англійське слово decision («рішення») походить від латинського decidere, що означає «знищити всі інші альтернативи». Вибір – це краще, але не найкраще.
Третій рівень бажання – «Я віддаю себе тому, щоб стати багатим». Слово віддаю визначають як «цілком присвячую себе чомусь». Тобто віддаю себе без обмежень на сто відсотків усього, що маю, щоб досягти багатства. Це означає бути готовим робити все потрібне стільки, скільки потрібно. Це шлях воїна. Без виправдань, без «якби», без «але», без «можливо» – і невдачу тут навіть не розглядають. Шлях воїна простий: «Я буду багатий або помру, намагаючись ним стати».