Саме так я й вчинив. Отримав роботу в «Mother Butler’s Pie Shop». Хотів би я сказати, що там одразу визнали мої таланти та зробили мене генеральним директором. Однак, на жаль, вони якось не помітили моїх виняткових лідерських здібностей або ж їм просто було на це начхати, тож я почав з помічника офіціанта. Саме так – підмітав підлогу й мив тарілки. Цікаво працює сила наміру, чи не так?
Ви можете подумати, що мені для цього довелося проковтнути свою гордість, але правда в тому, що я ніколи не дивився на це так. Я був на завданні – вивчав кондитерський бізнес, – і був вдячний можливості повчитися на чужому досвіді, та ще й отримати трохи кишенькових грошей.
Протягом мого перебування на посаді помічника офіціанта я проводив якомога більше часу, базікаючи з менеджером про прибутки й доходи, слідкуючи за коробками, щоб знати імена постачальників, і допомагаючи пекареві о четвертій ранку, щоб вивчити обладнання, інгредієнти й можливі проблеми.
Минув повний тиждень, і я, певно, виконував свою роботу добре, бо менеджер посадив мене за стіл, нагодував пирогом (йой!) і підвищив до… (барабани) касира! Я серйозно замислився, приблизно на наносекунду, а тоді відповів: «Дякую, але ні».
По-перше, якби я застряг за касою, мало що міг би дізнатися. По-друге, я вже навчився того, чого збирався навчитися. Місію виконано!
Саме це я маю на увазі, коли говорю про «коридор». Це означає в будь-якій ролі ввійти до сфери, у якій ви хочете працювати в майбутньому, і почати. Це найкращий спосіб дізнатися все потрібне про бізнес, бо ви бачите його зсередини. По-друге, можна зав’язати потрібні контакти, чого не вийде зробити зовні. По-третє, коли ви в коридорі, перед вами можуть відчинитися різні двері можливостей. Тобто коли ви побачите, що там насправді відбувається, то можете знайти собі нішу, про яку не знали до того. По-четверте, ви можете збагнути, що ця сфера вам насправді не до вподоби і, дякувати небу, ви про це дізналися, перш ніж зайшли надто далеко!
Тож що з цього сталося зі мною? Коли я покінчив з «Mother Butler’s», вигляд та запах випічки стали для мене нестерпні. По-друге, наступного дня після мого звільнення від них пішов пекар. Він зателефонував мені та сказав, що щойно дізнався про нове круте тренувальне спорядження – інверсійні черевики «Gravity Guidance» (ви могли бачити, як Річард Гір висів у них догори ногами у фільмі «Американський жиголо»), спитавши, чи не хочу на них глянути. Я роздивився їх і вирішив, що черевики – просто бомба, але він зі мною не погодився, тому я сам вплутався в цю справу.
Я почав продавати ті черевики спортивним крамницям та універмагам і помітив, що в роздрібних магазинах є дещо спільне – паршиве тренувальне спорядження. Мій мозок лютував, як берсерк: «Шанс, шанс, шанс», – так цікаво, як усе це відбувається. То був мій перший досвід продажу спортивного спорядження, який зрештою привів мене до відкриття однієї з перших роздрібних крамниць фітнес-товарів у Північній Америці та до мого першого мільйона. Подумати тільки, усе почалося з посади помічника офіціанта у «Mother Butler’s Pie Shop»! Мораль проста: зайдіть у коридор. Ніколи не знаєш, які двері тобі відчиняться.
У мене є девіз: «Дія завжди краща за бездіяльність». Багаті люди з чогось починають. Якщо вже вони у грі, то вірять, що можуть приймати розумні рішення, а тоді дорогою вносити правки й коригувати вітрила.
Бідні люди не вірять ні в себе, ні у свої сили, вони вважають, що мають усе знати заздалегідь, а це майже неможливо. Однак вони не ховаються! Зрештою, маючи позитивний принцип «Готуйся, вогонь, цілься», багаті люди діють і зазвичай перемагають.
А от бідні люди, зрештою, кажуть собі: «Я нічого не робитиму, поки не визначу всі можливі проблеми й не знатиму точно, що з ними робити», – ніколи не вдаються до дій, а отже, завжди програють.
Багаті люди бачать шанс, хапають його і стають іще багатшими. А бідні? Вони досі «готуються»!
ДЕКЛАРАЦІЇ: покладіть руку на серце й скажіть…
«Я зосереджуюся на шансах, а не на перешкодах».
«Я готуюся, стріляю й цілюся!»
Торкніться голови й скажіть:
«Я думаю як мільйонер!»