Також не забувайте, що «є лише той сенс, який ви самі надаєте». Пригадуєте, у першій частині цієї книжки ми обговорювали, як зазвичай людина або ототожнює себе з обома батьками чи одним з них, або повстає проти них залежно від того, як вона «оформлює» свої дії? Я хочу, щоб віднині ви використовували негативність інших людей, як нагадування собі самому про те, яким не варто бути. Що більше в них негативу, то більше у вас нагадувань про те, який насправді огидний такий спосіб буття. Я не пропоную їм про це казати – просто робіть це, не засуджуючи їх. Бо, якщо ви почнете засуджувати, критикувати та принижувати їх за те, які вони є і що вони роблять, ви нічим не кращі за них.
Погане тягнеться до поганого, і якщо ви не можете впоратися з їхньою несприятливою енергією, якщо вона опускає вас туди, звідки ви не маєте змоги рости, може, вам доведеться прийняти кілька сміливих рішень щодо того, хто ви і як хочете прожити решту життя. Я не пропоную квапитися, але, наприклад, сам ніколи не став би жити з негативною людиною, яка пирхає на моє бажання вчитися й рости особистісно, духовно чи фінансово. Я не вчинив би з собою так, бо поважаю себе та своє життя й заслуговую на те, щоб бути якомога щасливішим та успішнішим. Я вирішив для себе, що у світі понад 6,3 мільярда людей і я нізащо не зв’яжу себе зі скиглієм. Або ця людина себе опанує, або я йду геть!
Ще раз: енергія заразна, ви або добре впливаєте на людей, або заражаєте їх. Те саме відбувається у протилежний бік, люди або впливають на вас, або заражають. Дозвольте спитати: чи обійняли б ви людину, яка, як ви знаєте, хворіє на віспу? Більшість відповість: «Нізащо, я не хочу підчепити віспу». Що ж, я вважаю негативне мислення віспою для розуму. Замість сверблячки буде нудячка, замість чухатися будете скаржитися, замість подразнення буде поразка. І ви справді хочете бути близькими таким людям?
Певен, ви чули приказку «Одного пір’я птах». Ви знали, що заробіток більшості людей у межах 20 % відрізняється від середнього прибутку їхніх найближчих друзів? Саме тому краще стежити за тим, з ким ви товаришуєте, і ретельно вибирати тих, з ким проводите час.
Зі свого досвіду скажу, що багаті люди вступають до заміських клубів не лише, щоб грати в гольф, – вони роблять це заради зв’язку з іншими заможними й успішними людьми. Є ще одна приказка: «Важливо не те, що ти знаєш, а те, кого знаєш». Якщо спитаєте мене, то на це можна покластися. Коротко кажучи: «Як хочеш літати з орлами, не плавай з качками!» Для мене принципово товаришувати лише з успішними та позитивними людьми й не менш важливо – оминати негативних людей.
Також для мене принципово уникати токсичних ситуацій. Я не бачу причини заражати себе отруйною енергією, до якої зараховую суперечки, плітки та удари в спину. Ще можна додати перегляд «безглуздих» телепередач, хіба що ви спеціально використовуєте їх як свій спосіб розслабитися, а не проводити дозвілля. Якщо я дивлюся телебачення, то це зазвичай спорт. По-перше, тому що я отримую насолоду, спостерігаючи, як працюють (чи грають) майстри своєї справи, а по-друге, мені подобається слухати інтерв’ю після гри. Люблю слухати, як розмірковують чемпіони, – для мене чемпіоном є кожен із тих, хто дістався вищої ліги будь-якого виду спорту. На цьому рівні будь-який спортсмен уже перевершив десятки тисяч інших, тільки щоб дістатися туди, і це робить кожного з них неймовірним. Люблю слухати, як вони ставляться до перемоги: «Знадобилися чималі зусилля всієї команди. Ми молодці, але все одно є над чим працювати. Це доводить, що тяжка робота себе виправдовує». Люблю також їх слухати, коли вони програють: «Це всього лиш одна гра. Ми повернемося, просто забудемо про цю невдачу й зосередимося на наступній грі. Обговоримо те, що можна покращити, а тоді зробимо все можливе, щоб перемогти».
На Олімпійських іграх 2004 року канадку Пердіту Фелісьєн, чинну натоді чемпіонку світу з бігу з бар’єрами на сто метрів, уважали головною претенденткою на золоту медаль. В останньому забігу вона зачепила перший бар’єр, впала, сильно забившись, і не змогла закінчити змагання. Надзвичайно засмучена, зі сльозами в очах, вона лежала там, збентежена, бо готувалася до цієї миті по шість годин на день щодня останні чотири роки. Наступного ранку я дивився прес-конференцію – якби ж я тільки її записав! Було просто дивовижно почути, як Пердіта все це сприймає. Вона сказала щось на зразок такого: «Я не знаю, чому це сталося, але сталося, і я цим скористаюся. Я ще більше зосереджуся, і працюватиму ще тяжче наступні чотири роки. Хтозна, який був би мій шлях, якби я перемогла? Може, перемога затьмарила б мою пристрасть. Не знаю, але точно знаю, що тепер я ще голодніша, і я повернуся ще сильнішою, ніж була». Слухаючи її, я міг тільки й сказати «ого!» Якщо дослухатися до чемпіонів, можна чимало всього навчитися.