Друге головне джерело пасивного прибутку – «бізнес, який працює на вас». Це постійний прибуток від вашого бізнесу, у якому вам необов’язково брати особисту участь. Сюди можна зарахувати прибуток від оренди нерухомості; роялті від книжок, музичних творів чи програмного забезпечення; патентування ваших ідей; франчайзинг; володіння складом; володіння торговими автоматами або автоматами інших типів; мережевий маркетинг – і це лише кілька прикладів. Сюди також належить будь-який бізнес, який систематично працює без вас. Знову-таки, це питання енергії. Ідея в тому, що замість вас працює бізнес, корисний іншим.
Наприклад, мережевий маркетинг – це чудова ідея. По-перше, він не потребує від вас чималого стартового капіталу. По-друге, після підготовчої роботи він дає змогу рік за роком насолоджуватися постійним залишковим прибутком (ще одна форма прибутку без вашої роботи). Спробуйте отримати таке на звичній офісній роботі!
Важливість пасивного прибутку не можна перебільшити. Усе просто. Без пасивного прибутку ви не зможете бути вільними. Але – і це велике «але» – ви знали, що в більшості людей виникають проблеми зі створенням пасивного прибутку? На це є три причини. Перша – програмування. Більшість із нас насправді запрограмовані не отримувати пасивного прибутку. Коли вам було десь від 13 до 16 років і вам були потрібні гроші, що казали ваші батьки? Хіба «то йди і знайди собі джерело пасивного прибутку»? Навряд чи! Більшість із нас чули: «іди працюй», «знайди роботу» чи щось таке. Нас вчили «працювати» заради грошей, пасивний прибуток більшості з нас здається ненормальним.
По-друге, більшість із нас ніколи не вчили шукати пасивний прибуток.
Курс пасивного прибутку – ще один предмет, якого в моїй школі не було. Цього разу його замінили на роботу з деревом та металом (зауважте, навіть тут «робота»), і я зміг зробити мамі чудовий підсвічник. То якщо нас не вчили пасивного прибутку у школі, ми мали дізнатися про нього деінде, так? Навряд чи. Урешті-решт, більшість із нас про нього майже нічого не знає, а отже, нічого й не робить.
Нарешті, оскільки ми ніколи не вчили нічого про пасивний прибуток та інвестиції й ніколи на них не натрапляли, то й уваги їм ніколи не приділяли. Кар’єру та бізнес ми здебільшого ґрунтуємо на створенні робочого прибутку. Якби ви змалку знали, що основна фінансова мета – це пасивний прибуток, чи не змінили б ви деякі свої кар’єрні рішення?
Я завжди рекомендую тим, хто вибирає або змінює свій бізнес чи кар’єру, знайти напрям, у якому пасивний прибуток можна створити природно й досить легко. Це особливо важливо зараз, бо стільки людей працюють у бізнесі послуг, де потрібна особиста участь, щоб заробити гроші. У бізнесі послуг немає нічого поганого, крім того, що ви потрапите в пастку вічної роботи, якщо не застрибнете швиденько на інвестиційного коня й не матимете з цього неабиякого успіху.
Вибираючи бізнес, який одразу чи згодом дасть вам змогу мати пасивний прибуток, ви отримаєте найкраще з обох світів – робочий прибуток зараз і пасивний пізніше. Поверніться на кілька абзаців назад, щоб переглянути варіанти пасивного доходу, які ми обговорювали.
На жаль, майже в усіх грошова програма налаштована на робочий прибуток і проти прибутку пасивного. Багаті люди думають наперед. Вони врівноважують сьогоднішні витрати на розваги інвестиціями в завтрашню свободу. Бідні люди думають короткостроково, живуть для негайної втіхи. Вони вдаються до виправдання: «Як я можу думати про завтра, якщо ледве виживаю сьогодні?» Проблема в тому, що завтра зрештою перетвориться на сьогодні. Якщо ви не дали ради поточним проблемам, завтра говоритимете те саме.
Щоб збільшити достаток, вам потрібно або більше заробляти, або жити на менші гроші. Навряд чи хтось приставляє вам пістолета до голови й каже, у якому будинку вам жити, яке авто мати, який носити одяг чи які їсти страви. Ви мусите вибирати. Це питання пріоритетів. Бідні люди вибирають «зараз», а заможні – «баланс».
Згадую родичів моєї дружини. Двадцять п’ять років її батьки тримали маленьку крамничку, де продавали різні товари. Більшу частину прибутку вони отримували з продажу сигарет, шоколадних батончиків, морозива, жувальної гумки й содової. У ті часи вони навіть лотерейних квитків не продавали, і середня сума покупки була менша за долар. Коротко кажучи, «копійчаний» бізнес. Утім, вони заощаджували більшу частину цих копійок – не їли в ресторанах, не купували модного одягу, не мали авто останньої моделі. Вони жили комфортно, але доволі скромно і, зрештою, виплатили іпотеку й навіть купили половину торговельного комплексу, у якому була розташована їхня крамничка. Завдяки заощадженням та інвестуванню «копійок» мій тесть зміг вийти на пенсію у п’ятдесят дев’ять років.