– Звідки ти? – тихо спитала дівчина.
– Я з північної орди!.. Це не дуже далеко звідси… Ми бачили дим і прийшли довідатись про його прячини, – став оповідати юнак. – Я прийшов сюди з мисливцем з нашої орди і нас запросили лишитися у вас на ніч…
Дівчина уважно подивилась на нього. Вона наче про щось хотіла запитати його, але стримала себе. Гай, помітивши це, зрозумів її і швидко відповів на її невисказане запитання:
– Але я ночуватиму в лісі!..
– Це мене не цікавить! – відповіла вона.
Юнакові стало неприємно від цієї відповіді. Він змовк. Він ніби байдуже став оглядати траву, дерева, покликав до себе собак і почав поводитись так, ніби її зовсім не було коло нього. Соняшний Блиск подумала, що образила юнака і бережно доторкнулася рукою до нього. Гай подивився на неї й посміхнувся. Його настрій чомусь одразу змінився і йому знову стало приємно та хороше. Він тепер міг знову оповідати без кінця – лише б вона стояла тут і слухала його мови.
– Де ти дістав такого гарного півня? – нарешті спитала дівчина і в її очах блиснув жадібний вогник.
– Я випадково застрелив його тут у кущах! – відповів Гай. – Це дуже гарна прикраса для якої-небудь жінки.
Коли Гай забив цього півня, він мав подарувати його жінці з своєї орди, а саме Червоній Вишні, за те, що вона симпатизувала йому. З пір’я цього півня можна було зробити чудове барвисте намисто, що прикривало б спину та перса. Він знав, що всі жінки орди заздритимуть тій жінці, яка матиме таке прекрасне намисто.
– Ти маєш комусь подарувати його? – спитала ніби здивована дівчина.
Гай помітив в її очах заздрість. Дівчині дуже сподобався півень і вона очевидно хотіла бути його власницею, може, тому вона й стежила за ним раніше, сподіваючись, що півень може потрапити до неї.
– Я, здається, вже сказав, що хочу подарувати його одній жінці…
– Ти сподіваєшся на ласку від неї?
– Ні… – відповів юнак, думаючи про Червону Вишню.
– Я вже давно не бачила такої прикраси. У цього півня надзвичайно гарний хвіст!..
– Я подарую його жінці, яка мені подобається! – сказав юнак.
Дівчина з досадою одвернулась од нього. Вона починала сердитися на юнака.
– Я дарую його тобі!..
Соняшний Блиск глянула на Гая і вся раптово почервоніла. Гай підсунувся до неї, передаючи півня, і доторкнувся до її теплого тіла.
– Але ти не сподівайся на мою ласку!.. – кинула вона, взявши півня, і швидко побігла до стоянки.
ХХІ
Кохання
Минає час, сохне трава і знову зеленіє, коріння гниють в землі і дають нозі паростки; важкі спілі плоди падають з дерев і знову квітнуть» дерева пахнучими квітами.
Веселі діти гомонять над рікою. Їхні засмажені аж чорні тільця в’юнами вовтузяться в піску, миготять у кущах і плюскаються в ріці. Сонце сміється в бризках води і так само сміються чорні засмажені маленькі обличчя. Плюскіт, рух і гомін чути далеко, аж на протилежний берег ріки.
Огрядні жінки ходять обтяжені своїм почуттям і сонце млосно пестить їхні голі плечі. Мисливці мрійливо обробляють свою кам’яну зброю, вирізьблюють на ній різноманітні візерунки або блукають лісом і лежать в траві.
Їжі багато, зброї є досить і їм нема чого турбуватись. В їхніх мріях виникають великі олені, що залицяються до своїх самиць, ведмеді й пахтючі квіти. Уява стає такою настирливою, що непомітно кладе відбиток навіть на камінь. І от камінь уже має певні форми, що нагадують оленя або ведмедя. Це – мистецтво. Людина, що задоволена всім, може спокійно творити; м’язи відпочили і тепер думка, гостра як кремінь, починає турбувати довгасті голови мисливців. Вона примушує їх щось робити таке, що не нагадує їм буденної праці.
Тепер дуже часто можна зустрінути жінок разом із мисливцями або з юнаками в лісі. Вони сидять десь на траві, і шелест вітру заколисує їх, вони сидять над рікою і слухають, як дзюрчить вода, як булькає потурбована риба.
І ніде нема якогось незадоволення, якихось заздрощів або ревнощів. Всі чоловіки належать усім жінкам і всі жінки належать усім чоловікам. Хіба культурна людина може перешкоджати одна одній, – це лише звіри можуть ревнувати і проливати кров за самицю або самця. Так завше говорить традиція вустами найстаріших і найрозумніших членів орди, це знають і всі її члени.