— Хм-м-м. Мабуть, коли ми повернемося додому, я дам тобі вихідний.
— Який ти турботливий, мій Лорде.
Він пирснув, знімаючи туніку. Я раптом усвідомила, що стою в ошатній сукні й коштовностях і мені зовсім ні в чому лягти спати.
Різ клацнув пальцями, і моя піжама, а ще напівпрозора нижня білизна з’явилися на ліжку.
— Я не міг вирішити, яке мереживо тобі найбільше до вподоби, тому дав вибір.
— Ти свиня, — грубо відповіла я, схопивши одяг і попрямувавши до ванної кімнати.
У кімнаті було тепло й затишно, коли я вийшла звідти. Різ лежав у ліжку, яке з’явилося нізвідки, світло було вимкнене, потріскувало лише вогнище. Навіть простирадла були теплі, коли я ковзнула під ковдру.
— Дякую, що зігрів ліжко, — сказала я темряві.
Він лежав до мене спиною, але я добре почула мовлені ним слова:
— Амаранта жодного разу не подякувала мені за це.
Усе тепло випарувалося.
— Вона занадто мало страждала.
Надто мало — за все скоєне нею. За все, що вчинила зі мною, з ним, із Клер.
Різ не відповів. Натомість зізнався:
— Я не був упевнений, що зможу витримати цю вечерю.
— Що ти маєш на увазі?
Він тримався досить… спокійно.
— Твої сестри мають добрі наміри — ну, або одна з них. Але, дивлячись на них, сидячи за столом… Я не очікував, що це так сильно мене вдарить. Яка юна ти була. І те, що вони не захистили тебе.
— Я з усім могла впоратися.
— Ми повинні бути вдячні їм за те, що дозволили нам скористатися цим будинком, — сказав він тихо, — але мине багато часу, перш ніж я зможу дивитися на твоїх сестер і не загарчати на них.
— Якоюсь мірою я почуваюся так само, — мовила я, вмощуючись зручніше під ковдрою. — Але якби я не пі-шла в той ліс, якби вони не відпустили мене саму… Ви досі були б у рабстві. І, можливо, саме зараз Амаранта готувалася б знищити ці землі.
Запала тиша. Потім Різ сказав:
— Я плачу тобі, ти знаєш? За все це.
— Не треба. — Навіть якщо… навіть якщо в мене немає своїх грошей.
— Кожен член мого внутрішнього кола отримує їх. У тебе вже є рахунок у банку Веларіса, де зберігатиметься твоя платня, а також кредитки для крамниць. Тож якщо раптом у тебе не буде при собі достатньо грошей для купівлі того чи того, ти зможеш надіслати рахунок у Дім.
— Я… Ти не повинен цього робити. — Я зупинилася. — І скільки приблизно я отримую на місяць?
— Стільки ж, скільки й інші.
Безсумнівно, щедра, може, навіть надто щедра винагорода.
І раптом він запитав:
— Коли в тебе день народження?
— Невже мені досі доведеться рахувати?
Він чекав. Я зітхнула:
— Я народилася в день Зимового Сонцестояння.
Різ промовчав.
— Це було кілька місяців тому.
— М-м-м-м-м.
— Ти не… щось я не пам’ятаю, щоб ти святкувала.
Попри зв’язок, попри мій незахищений безладний розум.
— Я нікому не казала. Не хотіла ще однієї вечірки, ще одного пишного святкування, які там весь час відбувалися. І взагалі, тепер дні народження здаються мені чимось безглуздим.
Він мовчав. Хвилина тривала довго.
— Ти народилася в день Сонцестояння?
— У це так важко повірити? Моя мама казала, що я така замкнута й дивна, тому що народилася в найдовшу ніч у році. Вона навіть спробувала в якийсь мій день народження перенести його на інший день, але наступного року забула це зробити — напевно, у неї в голові було щось інше.
— Тепер я знаю, в кого вдалася Неста. Чесно кажучи, прикро, що ми не можемо залишитися тут на триваліший час — тільки заради того, щоб побачити, чий буде верх, хто переможе: вона чи Кассіан.
— Ставлю на Несту.
Смішок, який озвався лоскотом у мене в кістках — нагадування про те, як одного разу він поставив на мене. Єдиний у Підгір’ї, хто поставив на те, що я переможу Міденгардського хробака.
Він відповів:
— Я теж ставлю на неї.
Розділ 25
Стоячи в тіні вкритих снігом дерев, я увійшла в дрімотливий ліс і здивувалася, що птахи перестали співати. Чи не через мене це сталося? Можливо, через те, що поруч зі мною був Вищий Лорд?
— Я не так планував провести вихідний, принаймні не морозити дупу від самого ранку, — пробурчав Різ, коли ми увійшли в хащу. — От візьму тебе до іллірійського лісу. Коли повернемося. Там цікавіше. Окрім того, і тепліше.
— І гадки не маю, де вони.
Під ногами скрипів сніг, на мені були черевики, що їх Різ матеріалізував, коли я виявила бажання з ним тренуватися.
Не фізично, а потренувати свої здібності, хай би які вони були.