Різенд зітхнув:
— Ти завжди просто чарівна, Крессидо.
— Обережніше, Вищий Лорде. Моя сестра каже правду, — сказав Варіан.
Тарквен поклав руку на світлий стіл.
— Різенд наш гість, і його придворні теж. І ми поводитимемося з ними відповідно. Ми, Крессидо, будемо ставитися до них, як ставимося до людей, що врятували нас, коли одне сказане ними слово — і ми були б мертві.
Тарквен роздивлявся мене й Різенда, обличчя якого залишалося приголомшливо байдужим. Вищий лорд Двору Літа похитав головою і сказав Різу:
— Ми маємо про що поговорити наодинці, проте пізніше. Сьогодні ввечері я влаштовую свято для вас усіх на кораблі для прогулянок у затоці. Після прогулянки ви зможете піти містом куди вам заманеться. Прости принцесі цей випад, вона захищає свій народ. Відновлення було дуже довге й важке. І ми не хочемо повторення історії найближчим часом.
Очі Крессиди потемнішали, немов вона побачила привидів минулого.
— Крессида багато чим пожертвувала заради свого народу, — ласкаво пояснив мені Тарквен, — не бери її застереження на свій рахунок.
— Ми всі багато жертвували, — сказав Різенд холодно. — І ви зараз сидите за цим столом зі своєю родиною завдяки тим жертвам, які принесла Фейра. Отож це ти прости, Тарквене, я скажу вашій принцесі таке. Якщо вона відправить Темліну повідомлення про те, де перебуває Фейра, або хтось із твоїх людей спробує відправити її йому, запам’ятай: їм не жити.
Навіть морського бризу стало нечутно в залі.
— Не погрожуй мені в моєму домі, Різенде, — застеріг Тарквен. — Моя вдячність не безмежна.
— Це не погроза, — заперечив Різ, клешні краба на його тарілці тріснули й розкрилися під невидимими руками, — це обіцянка.
Усі вони подивилися на мене, чекаючи якоїсь відповіді. Тому я підняла свій бокал з вином, подивилася кожному з них в очі, затримавши погляд на Тарквені, і мовила:
— Недивно, що безсмертя ніколи не набридає.
Тарквен усміхнувся, і я подумала, що він видихнув з полегшенням.
І через зв’язок між нами я відчула спалах схвалення Різенда.
Розділ 33
Нас поселили в суміжних кімнатах, розташованих на великому просторому поверсі, з якого відкривався вид на море й місто під нами. Моя кімната була оздоблена в кольорах морської піни і світло-блакитного з цяточками золота, як позолочена мушля молюска на комоді зі світлого дерева, яку я, підійшовши, взяла до рук. Щойно поклала її знову на комод, як білі двері позаду мене клацнули, відкриваючись, і Різ прослизнув до кімнати.
Зачинивши двері, він притулився до одвірка. Його чорна туніка згори була розхристана, оголивши частину завитків татуювання, що вкривало його груди.
— Проблема, як я зрозумів, полягатиме в тому, що мені подобається Тарквен, — сказав він замість привітання. — Мені навіть подобається Крессида. Без Варіана я міг би прожити, але готовий посперечатися, що кілька тижнів, які він провів би з Кассіаном і Азріелем, — і вони стануть нерозлийвода, а тоді мені доведеться навчитися приймати і його. Або ж Амрен сукатиме з нього мотуззя, і я повинен буду залишити його в спокої або ж відчути на собі всю її лють.
— І? — Я стала біля комода, де на мене чекала складена сорочка, яка, звісно ж, була з Двору Ночі.
Простір кімнати — велике ліжко, вікна, сонячне світло — заповнив відстань між нами.
— І я хочу, щоб ти знайшла спосіб зробити те, що маєш, і при цьому не нажила собі ворогів з-поміж них.
— Так ти кажеш, щоб я була обережна, бо ж так легко попастися?
Я кивнула, а він сказав:
— Тобі подобається, що Тарквен не може відвести від тебе очей? Не можу зрозуміти: це тому, що він хоче тебе, чи тому, що знає, що ти володієш його силою і йому цікаво перевірити, як багато її в тебе?
— Хіба не може бути обох варіантів одразу?
— Звісно, може. Але грати з Вищим Лордом, який дивиться на тебе з пожадливістю, небезпечно.
— Спочатку ти підбиваєш мене Кассіаном, а тепер Тарквен? Ти що, не можеш знайти інший спосіб позлити мене?
Різ наблизився до мене, і його запах, його тепло, вплив його сили заспокоїли мене. Він зіперся руками на комод по обидва боки від мене. Я не відсторонилася.
— У тебе тут одне завдання, Фейро. Одне завдання, про яке ніхто не повинен дізнатися. Тому роби все що завгодно, щоб виконати його, — отримай цю Книгу. І вийди сухою з води.
Я не була якоюсь недолугою дурепою. Я розуміла ризик. І цей тон, ті погляди, що він весь час кидав на мене…
— Усе що завгодно?
Його брови злетіли догори.