Різ тільки хитнув головою.
— Розмову закінчено.
І, напевно, він мав рацію: викриття мирного існування Дрейкона й Міріам нічого не пояснювало про його власні наміри. Про його переваги й характер.
— У такому разі що ми можемо запропонувати їм натомість? — запитала я. — Що ми покажемо їм?
Різ похмуро відповів:
— Ми покажемо їм Веларіс.
— Що?! — скрикнула Мор.
Але Амрен шикнула на неї.
— Ти не можеш привести їх сюди, — сказала я.
— Звісно, ні. Завеликий ризик. Їхня поява у Веларісі може призвести до кровопролиття. Тож я просто покажу їм місто, — сказав Різ.
— Вони можуть розцінити це як простий розумовий трюк, — заперечив Азріель.
— Ні, — сказав Різ, підводячись на ноги. — Я маю на увазі — показати їм, граючи за їхніми правилами.
Амрен чистила нігті:
— Що ти маєш на увазі, Вищий Лорде?
Але Різ лише сказав Мор:
— Відправ звістку своєму батькові. Ми збираємося відвідати його й мій інший Двір.
Моя кров захолола, як потік під кригою Двору Жахіть.
Як я згодом дізналася, існувала магічна куля, яка належала родині Мор протягом тисячоліть, — Верітас. Куля була сповнена магії правди, якою, за її словами, вона володіє, як і багато хто з її роду. І Верітас був одним з їх найцінніших талісманів, що їх вони охороняли.
Різ не витрачав часу на планування. Ми мали вирушити у Двір Жахіть, розташований у Кам’яному місті, завтра вдень. Розсіятися неподалік масивної гори, всередині якої воно було збудоване, а потім пролетіти решту шляху.
Мор, Кассіан і я мали місію відвести підозри від несподіваного візиту Різа, а Азріель — викрасти кулю з покоїв батька Мор.
Як сказав мені Різ під час тихої вечері тієї ночі, куля була відома й серед людей, її використовували під час Війни. Королеви повинні були знати про неї. Знати, що куля була носієм абсолютної правди, не ілюзією й не вивертом, якщо ми використаємо її, щоб показати їм, як на картині, що Веларіс і його мирні жителі існують.
Решта запропонувала показати будь-які інші місця в межах Двору Ночі, щоб довести, що Нічний Лорд не якийсь войовничий садист, однак Різ не погодився, сказавши, що ніщо не матиме такого сильного ефекту, як Веларіс. Заради свого народу, заради всього світу він готовий запропонувати королевам цю часточку правди.
Після обіду, прогулюючись вулицями, я опинилася на самій межі Веселки. Ніч була в розпалі, покупці й художники, а також звичайні містяни поспішали від однієї крамниці до другої, заглядаючи в галереї й купуючи товари.
Порівняно з мерехтливими вогнями і яскравими фарбами невеликого пагорба, що спускався вниз до річки попереду, вулиці позаду мене були затінені, занурені в сон.
Я жила тут уже майже два місяці, але так і не набралася сміливості, щоб зайти у квартал художників.
Але цей квартал… Різ ризикне і прекрасним містом, і чудовими людьми — всім заради шансу на мир.
Може, він відчував провину через те, що Веларіс захищений, а інша частина Прифії страждала; можливо, вручити Веларіс королевам на срібному блюдечку було його спробою полегшити цей тягар провини. Я потерла груди, відчуваючи біль, що розлився в них.
Ступила крок у напрямку до кварталу — і заклякла.
Можливо, я повинна була попросити Мор прогулятися зі мною. Але вона пішла одразу після обіду, бліда і нервова, попри спроби Кассіана заговорити з нею. Азріель полетів на нараду зі своїми шпигунами. Він тихо пообіцяв Кассіану, який походжав, нервуючи, з кутка в куток, що знайде Мор, коли завершить свої справи.
А Різ… на його плечі забагато лягло останнім часом. Він не заперечував, щоб я пішла на прогулянку, коли я сказала йому про свій намір. Навіть не застеріг мене, щоб я була обережна. Була це довіра і абсолютна віра в безпеку свого міста чи ж він просто знав, як погано я відреагувала б, якби він спробував попередити мене й порадити не йти, — цього я не знала.
Я труснула головою, відганяючи думки, і знову подивилася вниз, на головну вулицю Веселки.
Я відчувала проблиски світла в цій рані, що зяяла в моїх грудях останніми тижнями, — проблиски картин, але нічого цілісного. Нічого такого, що вимагає втілення в життя. Не так, як це трапилося тієї ночі, коли я побачила, як Різ стоїть на колінах на ліжку, оголений, з татуюваннями та крилами.
Було б нерозумно зважитися зайти в цей квартал, принаймні тоді, коли він легко може бути зруйнованим майбутнім конфліктом. Було б нерозумно полюбити цей квартал, коли його можуть забрати в мене.