Різ стиснув щелепи.
— Для сина Вищого Лорда він здавався… порядним. Краще за кодло Берона у Дворі Осені. Однак брати Темліна були жахливі, як і сім’я Берона. Навіть гірші. Вони знали й боялися, що одного разу титул перейде до Темліна. І як іллірієць-напівкровка, що вимушений був доводити й захищати свої права, я розумів, що відчуває Темлін і через що йому доводиться проходити… Я став його другом. Шукав із ним зустрічі щоразу, коли міг покинути Двір або військовий табір. Можливо, зі співчуття я показав йому деякі прийоми іллірійців.
— Хтось знав про це?
Він скинув бровою. І з натяком поглянув на мою руку.
Я скорчила гримасу і створила з води кілька співочих птахів, відпустивши їх пурхати над галявиною, як тоді, коли вони літали навколо мене у ванній кімнаті у Дворі Літа.
— Кассіан і Азріель знали, — повів далі Різ, його фіалкові очі стали, як крижинки. — і моя сім’я теж. І не схвалювали цього. Однак батько Темліна відчув у цьому загрозу. Через мене. І, позаяк він був слабший за мене й Темліна, він вирішив довести свою силу всьому світові. Моя мати й сестра мали намір прибути до військового табору іллірійців, щоб побачити мене. Я повинен був зустріти їх на півдорозі, але був зайнятий, тренуючи нову групу, і вирішив залишитися.
Я відчула, як усе всередині знов перевертається, і відчула необхідність спертися на щось, коли Різ промовив:
— Батько Темліна, його брати й він сам вирушили в іллірійську глушину, дізнавшись від Темліна — від мене, — де перебуватимуть мої мати й сестра; вони знали, що я повинен зустріти їх. Я мав там бути. Але мене там не було. І вони все одно по-звірячому вбили мою матір і сестру.
Я затрусила головою, очі пекло. Я не знала, що намагалася заперечувати чи стерти або ж проклясти.
— Це мав бути я, — сказав він, і я зрозуміла його слова, сказані, коли я розридалася перед Кассіаном на тренувальному майданчику. — Вони склали їхні голови в ящики і пустили по річці… до найближчого табору. Батько Темліна залишив собі їхні крила як трофей. Дивно, що ти не побачила їх пришпиленими в кабінеті.
Я відчула, що мене зараз знудить і я впаду на коліна й заплачу.
Але Різ дивився на звіринець водних тварин, який я створила, і спитав:
— Що ще?
Може, через холод, може, через його розповіді, але мороз пробіг моїми венами, і зимовий вітер завив люту пісню в самісінькому серці. І я відчула раптом… як легко могла об’єднати всі мої здібності.
Усі мої звірі завмерли в повітрі й перетворилися на вирізані з криги фігури ідеальної форми. Одна по одній вони впали й розбилися на друзки.
Мої здібності об’єдналися. Вони походили з одного темного джерела, зародилися в одній вічній криниці магічної сили. Якось дуже давно, раніше, ніж народилося слово і коли світ був зовсім юний.
Різ вів свою розповідь далі:
— Коли я дізнався… коли мій батько дізнався… Я не був геть чесний із тобою тоді, в Підгір’ї, і сказав, що мій батько убив батька і братів Темліна. Я був з ним. Допоміг йому. Ми перенеслися до кордонів Двору Весни тієї ночі, потім пішки дійшли до маєтку. Я розірвав братів Темліна, щойно їх побачив. Захопив їх свідомість і так, беззахисних, розтер, розплавив їх мозок просто в черепі. Коли я увійшов у спальню Вищого Лорда… він був мертвий. І мій батько… мій батько вбив і матір Темліна теж.
Я вся тремтіла.
— Мій батько пообіцяв не чіпати її. Запевняв, що ми не такі чудовиська. Але він збрехав і все одно вбив її. І потім пішов до кімнати Темліна.
У мене перехопило дух, коли Різ сказав:
— Я намагався втримати його. Він не слухав. Намірився вбити і його. Але я не міг… Після всіх цих смертей я більше не міг. Для мене було вже не важливо, що Темлін був там, що дозволив убити моїх матір і сестру, що прийшов убити мене, бо не ризикнув піти проти своєї сім’ї. Але з мене було досить смертей. Тож я затримав батька біля дверей. Він намагався пройти повз мене. Темлін відчинив двері, побачив нас, відчув запах крові, якою було вже просотано все. І я не встиг сказати ані слова, як він убив мого батька одним ударом. Я відчув, як магія перейшла до мене, побачив, як вона перейшла й до нього. Ми глянули одне на одного — відразу ми обидва стали Вищими Лордами — і я втік.
Темлін убив сім’ю Різенда. Вищий Лорд, якого я любила, знищив сім’ю свого друга, і коли я запитала, як загинула його власна сім’я, він лише сказав, що це зробив один із ворожих Дворів. Що це зробив Різенд, і…
— Отже, він нічого тобі не розповів.
— Вибач, — хрипко пробурмотіла я.
— За що ти просиш вибачення? За його брехню?