Я відпила вина:
— А якби він схопив мене?
У його очах не залишилося нічого, крім непохитної волі.
— Тоді я зруйнував би весь світ, щоб повернути тебе.
Мене наче морозом обсипало, і я не змогла відвести від нього погляду.
— Я б вистрілила в нього, — видихнула я, — якби він спробував завдати тобі шкоди.
Я досі не зізнавалася в цьому навіть самій собі.
Його очі спалахнули.
— Я знаю.
Він доїв, відставив порожню тацю й подивився на мене в ліжку, наповнюючи мій келих, а потім потягнувся до свого. Він був такий високий, що йому доводилося пригинатися, щоб не вдаритися головою об косу стелю.
— Одна думка в обмін на іншу, — попросила я. — І, будь ласка, ніяких тренувань цього разу.
Смішок вихопився з його вуст. Різ осушив келих і поставив на тацю. Він спостерігав за мною, поки я пила зі свого.
— Гадаю, — сказав він, стежачи за рухом мого язика, яким я облизувала нижню губу, — що я дивлюся на тебе й відчуваю, ніби помираю. Наче не можу дихати. Гадаю, що хочу тебе так сильно, що не можу зосередитися ні на чому, коли перебуваю поруч із тобою, і що ця кімната занадто мала для того, щоб як слід розпластати тебе на ліжку. Та ще й мої крила.
Серце в мене завмерло. Я не знала, куди подіти руки, ноги, як сховати обличчя. Я допила вино й поставила келих поряд із ліжком, притуливши його до спинки.
— Я не можу не думати про тебе, — відповіла йому. — Це триває ще відтоді, як я вперше тебе побачила, отже, до того, як покинула Двір Весни. І, може, через це я почуваюся зрадницею, брехухою й підступною мерзотницею.
— Це не так, — сказав він серйозно.
Утім, це було так. Я хотіла побачити Різенда всі ті тижні між візитами до його Двору. І мене не хвилювало те, що Темлін не приходив до мене у спальню. Темлін припинив боротися за мене, але і я не боролася за нього. І тому я була брехливою мерзотницею.
— Нам треба поспати, — тихо сказала я.
— Гаразд, поспимо, — спокійно сказав він крізь шум дощу, витримавши нетривалу паузу.
Я поповзла на інший бік ліжка, під скісний дах, лягла, майже упершись у стіну, і залізла під ковдру. Дотик холодних хрустких простирадл був схожий на чиїсь крижані обійми. Проте затремтіла я не від них, а від того, що матрац поряд зі мною прогнувся, ковдра зрушилася, а потім згасли дві свічки, що горіли біля ліжка.
Темрява накрила мене водночас із тим, як я відчула тепло його тіла. Я зробила зусилля, щоб не присунутися до нього ближче. Однак ми обоє навіть не поворухнулися.
Я дивилася просто себе, слухаючи шум крижаного дощу й намагаючись зігрітися його теплом.
— Ти так тремтиш, що ліжко трясеться, — сказав він.
— У мене мокре волосся, — сказала я. Я не брехала.
Різ помовчав, потім скрипнув матрац, просідаючи позаду мене, і цієї миті тепло його тіла накрило мене.
— Ніяких очікувань, — сказав він. — Просто тепло мого тіла.
Я насупилася, адже він сказав це, сміючись.
Одна його широка долоня лягла мені на живіт, ковзнула під мої ребра й руки, притягаючи мене до свого міцного теплого тіла, оточуючи колом, притискаючи до його грудей. Він сплів свої ноги з моїми, а потім над нами розкрилася густа тепла темрява, що пахла цитрусовими й морем.
Я підвела руку до цієї темряви й торкнулася чогось ніжного, шовковистого. То було його крило, що огортало й зігрівало мене. Я провела пальцем по ньому, і Різ здригнувся, його руки обняли мене.
— Твій палець… дуже холодний, — процідив він крізь зуби; його дихання обпікало мені шкіру.
Я намагалася не усміхатися й вигнула шию трохи сильніше, сподіваючись, що його дихання знову попестить її. Провела пальцем уздовж його крила, ніжно дряпаючи нігтем гладку поверхню. Різ напружився, його рука ворухнулася в мене на животі.
— Ти жорстока лиходійка, — промуркотів він, і його ніс торкнувся моєї шиї, яку я вигнула. — Ніхто не навчив тебе хороших манер?
— Не знала, що іллірійці такі чутливі, — сказала я, ковзаючи ще одним пальцем з внутрішнього боку його крила.
Щось тверде уперлося в мене ззаду. Жар затопив мене, і я водночас напружилася й розслабилася. Я знову погладила його крило, уже двома пальцями, і він смикнувся позаду мене у відповідь на мою ласку.
Його пальці, що лежали на моєму животі, почали виписувати повільні ледачі кола. Він провів пальцем навколо мого пупка, і я непомітно притулилася до нього трохи сильніше, потершись об нього, вигинаючись трохи дужче, щоб дати його другій руці доступ до моїх грудей.