— Яка ненаситна, — пробурмотів він. Його губи майже торкнулися моєї шиї. — Спочатку мучиш мене своїми холодними руками, а тепер хочеш… То чого ти хочеш, Фейро?
Іще, іще, іще, — я майже благала його, коли його пальці сковзнули вниз по моїх грудях, а друга рука ледачо пестила мій живіт, повільно… невимовно повільно… Рука… спускалася до низького поясу на моїх штанях, і в мені наростало невситиме бажання.
Різенд провів зубами по моїй шиї, пестячи мене.
— Чого ти хочеш, Фейро? — спитав він і прикусив мою мочку вуха.
Я ледь чутно скрикнула, вигинаючись біля нього, прибираючи пози, щоб ця рука могла ковзнути просто туди, куди мені так хотілося. Я знала, що він хоче від мене почути. Але я не подарую йому такого задоволення. Ще не час.
Тому я сказала:
— Я хочу відволіктися. — Мій голос майже зірвався, я задихалася — Я хочу… розважитися.
Його тіло знову напружилися за моєю спиною.
І я нараз подумала: йому здалося, що й справді я тільки цього й хочу від нього, що він не зрозумів моєї брехні. Але його руки відновили рух.
— Тоді дозволь мені допомогти тобі з розвагами.
Він ковзнув рукою під мій светр, під сорочку. Шкіра до шкіри, мозолі на його руці змусили мене застогнати, коли його пальці дряпнули верхівку моїх грудей і закружляли навколо обважнілого соска.
— Як же я люблю їх, — видихнув він мені в шию, а його друга рука ковзнула до другого соска. — Ти не уявляєш, як вони мені подобаються.
Я застогнала, коли він провів по моєму соску, пестячи його, і вигнулась до цього дотику, мовчки про щось благаючи. Він був твердий як граніт ззаду мене, і я потерлася об нього, змусивши видати приглушене зле шипіння.
— Припини, — прогарчав він, притулившись до мене, — бо зіпсуєш мої веселощі.
О ні, я цього не дозволю собі, продовжу гру. Я почала звиватися, намагаючись доторкнутися до нього, потребуючи лише відчути його, але він клацнув язиком і притулився до мене так міцно, що моя рука не змогла б прослизнути до нього.
— Спочатку я торкатимуся тебе, — сказав він. Його голос став таким низьким, що я ледве впізнала його. — Просто… дозволь мені торкатися тебе.
Він накрив долонею мої груди, підкреслюючи свої слова. Це так сильно скидалося на благання, що я завмерла, поступаючись, і його друга рука знову стала вимальовувати ледачі лінії на моєму животі.
Коли бачу тебе, тамую зітхання.
Так чекаю я миті торкання.
Хіба марно я ревнував так панічно…
Вона моя… Навічно.
Я відігнала думки, уривки правди, які він повідав мені.
Різ знову ковзнув пальцем уздовж паска моїх штанів — кіт, який грається зі своєю вечерею.
Знову.
Знову.
— Будь ласка. — Це все, що я змогла сказати.
Він усміхнувся мені в шию:
— Манери, яких тобі так бракує…
Його рука нарешті ковзнула мені під штани. Перший дотик — і глибокий стогін вихопився у мене з грудей.
Він загарчав від задоволення, коли відчув вологість, що чекала на нього між моїх ніг. Великий палець кружляв навколо цього місця на моїх стегнах, дратуючи, трохи пестячи, але так і не…
Друга його рука ніжно стиснула мої груди тієї миті, коли його великий палець опустився достоту туди, куди я хотіла. Я вигнулася, закинувши голову назад, на його плече, задихаючись.
Коли його палець ледь ударив, я скрикнула, і він засміявся низьким м’яким голосом.
— Подобається?
Стогін був моєю єдиною відповіддю. Іще, іще, іще.
Його пальці ковзнули вниз, повільно й нахабно, і кожна клітина, кожен нерв мого тіла, мого розуму, моєї душі відповідали доторку його пальців, що зупинилися — так, ніби у нього в запасі був весь час усього світу.
Покидьок.
— Будь ласка, — повторила я, потершись об нього задом, ніби підкреслюючи цим свої слова.
Він зашипів від цього руху й ковзнув пальцем усередину мене. І застогнав.
— Фейро…
Але я вже почала рухатися на ньому, і він знову застогнав, видихнувши. Його губи притиснулися до моєї шиї, проводячи доріжки поцілунків вище, вище, до мого вуха.
Я теж застогнала так голосно, що заглушила шум дощу, коли він ковзнув у мене другим пальцем, заповнюючи мене так, що я більше ні про що не могла думати, не могла навіть дихати.
— Ось так, — прошепотів він.
Його губи вже рухалися до мого вуха.
Мені настобісіло, що моя шия й вухо дістають стільки уваги. Я вигнулася, як могла, і побачила, що він поглинає мене поглядом, дивлячись на мене, на його руку в моїх штанях, на те, як я рухаюся на ньому.