Він не відривав від мене погляду, коли я зловила його губи своїми, злегка кусаючи за нижню губу.
Різ застогнав, занурюючи пальці глибше. Сильніше.
Мені було байдуже — геть-чисто було байдуже, що я, хто я і де я. Я цілковито віддалася йому, розкривши губи. Його язик увірвався до мого рота, немов показуючи мені своїми рухами, що саме він робитиме, коли опиниться між моїх ніг.
Його пальці занурювалися в мене й виходили повільно й наполегливо, і все моє єство зіщулилося до відчуття їх у мені, і напруженість моя чимраз зростала — з кожним глибоким проникненням, з кожним рухом його язика в моєму роті, що вторив рухам пальців.
— Ти не уявляєш, як я… — Він замовк на півслові і знову застогнав: — Фейро.
Звук мого імені в нього на губах став останньою краплею. Розрядка розтеклася вниз уздовж мого хребта, і я скрикнула, але його губи накрили мої, немов він хотів жадібно поглинути цей звук. Його язик пестив моє піднебіння, поки я здригалася на ньому, щільно втискалася в нього. Він знову застогнав, важко дихаючи; його пальці пестили мене під час останніх хвиль спазмів, аж поки я, обм’якла і тремтлива, не завмерла в його руках.
Я дихала глибоко й часто, коли Різ витягнув пальці, відкинувшись назад, так, щоб я могла зустрітися з ним поглядом. Він прошепотів:
— Я хотів зробити це ще тоді, коли відчув твою вологість у Дворі Жахіть. Я хотів узяти тебе просто там, на очах у всіх. Але найбільше я хотів зробити це.
Він, утримуючи мій погляд, підніс пальці до рота і спробував їх на смак.
Спробував мене на смак.
Я збиралася з’їсти його живцем. Я ковзнула рукою до його грудей, щоб перекинути його навзнак, але він перехопив моє зап’ястя і грубо сказав:
— Коли ти пеститимеш мене, я хочу бути наодинці з тобою, далеко-далеко від усіх. Тому що, коли ти це робитимеш, Фейро, — сказав він, кусаючи й водночас цілуючи моє підборіддя, шию, — я гарчатиму так голосно, що гори впадуть.
Я миттєво знову стала мокрою, і він засміявся.
— А коли я пеститиму тебе, — сказав він, огортаючи мене руками і притягуючи до себе, — то хочу вдосталь поласувати цими смаколиками, призначеними тільки для мене.
Я пхикнула.
— У мене було багато, дуже багато часу, щоб обміркувати, як і де я хочу взяти тебе, — сказав Різ, обдаючи жаром мою шию.
Його пальці ковзнули під пасок моїх штанів, але не рушили далі. То був їхній притулок на цей вечір.
— У мене немає бажання зробити це все за одну ніч. У кімнаті, де я навіть не можу взяти тебе, притиснувши до стіни.
Я здригнулася. Його довгий твердий стрижень упирався в мене. Я повинна була відчути його, повинна була відчути цю потужну довжину всередині себе…
— Спи, — сказав він.
З тим самим успіхом він міг би наказати мені дихати під водою.
Але він знову почав гладити моє тіло — не збуджуючи, але заспокоюючи — довгі приємні рухи по моєму тілу — вздовж живота, з боків.
Сон накрив мене швидше, ніж я думала.
Можливо, через вино або задоволення, що він дав мені, мені не наснилося жодного жахіття.
Розділ 49
Я прокинулася, зігріта, відпочила й безтурботна.
У безпеці.
Сонячне світло проникало крізь брудне вікно, висвітлюючи червоним і золотим крило, що обіймало мене всю ніч, захищаючи від холоду.
Руки Різа оповили мене, його дихання було глибоке й рівне. І я знала, що для нього, як і для мене, такий глибокий мирний сон також незвичний.
Те, що ми зробили минулої ночі…
Я обережно повернула до нього обличчя, і його руки злегка напружилися, немов підсвідомо утримуючи мене, щоб я не зникла разом із ранковим туманом.
Його очі були широко розплющені, коли я опустила голову на згин його руки. Ми дивилися одне на одного, вкриті його крилами.
І я раптом зрозуміла, що саме це й хочеться мені робити цілу вічність.
Я тихо запитала:
— Чому ти тоді уклав цю угоду зі мною? Навіщо попросив проводити з тобою тиждень щомісяця?
Яскраві фіалкові очі заплющилися. Я не сміла подумати, яку відповідь очікувала почути, але достеменно не цю:
— Тому що мені було необхідно розумне пояснення для Амаранти, тому що хотів розсердити Темліна й тому що я мав зберегти тобі життя, але це не повинно було видаватися милосердям.
— О…
Він міцно стулив губи.
— Ти ж знаєш… ти знаєш, що немає нічого, чого б я не зробив заради свого народу, заради своєї сім’ї.
І в цій грі я була пішаком.
Його крила склалися за спиною, і я закліпала від тьмяного світла.