З протилежного боку зв’язку не було ніякої стіни з чорного адаманту. Лише безмежна, велетенська тінь.
Я помітила рух у лісі — величезні істоти рухалися в хащі.
— Різенде. — Жодної відповіді.
Останній промінь сонця зник.
— Різенде, будь ласка.
Зв’язку між нами не було. Я завжди відчувала його, відчувала, як через нього мене захищали, спокушали, підсміювалися наді мною з іншого боку моєї стіни. А зараз усе зникло.
Болісне низьке виття долинуло здалеку, ніби каміння билося одне об одне.
Умить у мені все похололо. Ми ніколи не залишалися в лісі після заходу сонця.
Я кілька разів глибоко зітхнула, заспокоюючись, і заправила в арбалет одну з небагатьох стріл, що залишилися в мене.
По землі сковзнуло щось темне, таке, що звивалося, і листя захрускотіло під величезними лапами, що закінчувалися голками-кігтями.
Хтось закричав. Високе жахливе завивання. Ніби цю істоту живцем рвали на частини. Не Різ, хтось інший.
Я знову затремтіла, і кінчик моєї стріли поблискував, здригаючись разом зі мною.
«Де ти, де ти, де ти?»
«Дозволь мені знайти тебе, дозволь мені знайти тебе, дозволь мені знайти тебе».
Я опустила лук. Будь-який відблиск міг видати мене.
Темрява була моєю союзницею. Можливо, темрява вкриє і захистить мене й зараз.
Лють допомогла мені розсіятися першого разу — лють допоможе мені і вдруге.
Різ поранений. Вони скривдили його. Зробили засідку. І тепер… тепер…
І не гаряча злість затопила моє тіло.
А щось давнє, крижане й таке люте, що воно загострило всі мої почуття, немов бритву.
І якщо я хочу знайти Різа, якщо збираюся повернутися до того місця, де бачила його востаннє, я сама повинна стати частиною темряви, що скупчилася навколо мене.
Я бігла по гілках, коли в сусідні чагарники щось вдерлося з шипінням і риком. Але я обернулася серпанком і зоряним світлом і розсіялася на сусіднє дерево навпроти. Істота, що чатувала на мене внизу, завила, але я не звернула уваги.
Я була ніччю. Була вітром.
Я розсіювалася з дерева на дерево так швидко, що чудовиська, які нишпорили внизу, не встигали зауважити мою присутність. І якщо вже я могла створити собі крила й кігті, то могла змінити і свої очі.
Я досить часто полювала в сутінках, щоб помітити, як влаштовані очі нічних тварин, як вони світяться.
Я спокійно віддала наказ, і мої очі стали ширшими, змінилися. Коли я переміщувалася на інше дерево, пробігла по широкій товстій гілці і знову розсіялася. На мить мене накрила сліпота.
Я приземлилася, і цієї ж миті нічний ліс просвітлів. І істоти там, унизу… Ні, я не стала придивлятися.
Я сконцентрувалася на розсіюванні з дерева на дерево, наближаючись до місця, де на нас напали, весь час намагаючись відновити ментальний зв’язок, роблячи спробу намацати таку рідну стіну по інший бік… І потім…
Я помітила стрілу, що стирчала з товстої гілки високо над моєю головою. І розсіялася на широку гілку поряд.
Коли витягла стрілу, вирвавши її з дерева, я побачила, якої вона страхітливої довжини, й відчула тремтіння свого безсмертного тіла від контакту з нею. Глухий стогін вихопився в мене.
Я не змогла полічити, скільки стріл влучило в тіло Різа. Від скількох він закрив мене собою, як щитом.
Я закинула стрілу в сагайдак і продовжила шлях, прочісуючи місцевість, поки не побачила ще одну… внизу, поряд з килимом із соснових голок.
Легка паморозь прокреслила мій слід, коли я розсіялася туди, звідки могла прилетіти ця стріла, і знайшла ще і ще — нові стріли. Я зібрала їх усі.
Я просувалася, поки не дісталася місця, де гілки сосон були зламані і прим’яті на землі. І тут нарешті відчула запах Різа. Усе навколо було скуто кригою. Я побачила його кров на гілках, на землі.
Побачила розсипані навколо ясеневі стріли.
Із цієї засідки були випущені сотні стріл занадто швидко, щоб він міг помітити і сховатися від них. Особливо якщо був неуважний, якщо я відволікала його. Відволікала весь день.
Я обнишпорила галявину, постійно розсіюючись короткими спалахами, не затримуючись на землі занадто довго, щоб мене не змогли відчути нічні потвори, що заполонили ліс.
Різ ударився об землю дуже сильно — я зрозуміла це по слідах. І його тягли по землі, швидко.
Вони спробували приховати сліди крові, але, попри те що його розум не відповідав на мій заклик, я могла відчути цей запах. Я знайшла б цей запах де завгодно.