— Тобі дозволено входити, — сказала Мор.
— Тому що я його суджена?
Мор по коліна в снігу пробиралася до будинку.
— Ти сама здогадалася чи він сказав?
— Мені сказав суріель. Після того, як я зловила його й дізналася, як вилікувати Різа.
Вона вилаялася.
— Він… З ним усе гаразд?
— Житиме, — відповіла я.
Мор більше не ставила запитань, і я не була в настрої щось розповідати. Ми підійшли до дверей будиночка, і вона їх відчинила, змахнувши рукою.
Головна кімната була обшита дерев’яними панелями і складалася з кухні праворуч і вітальні зі шкіряним диваном, покритим хутряним пледом, ліворуч. У задній частині будинку був невеликий коридор, що вів до двох спалень і ванної. Нічого зайвого тут не було.
— Коли ми були молодші, нас відправляли сюди для «роздумів». Різ потайки приносив мені випивку й книжки.
Я зіщулилася, почувши його ім’я, але коротко відповіла:
— Тут чудово.
За помахом руки Мор у каміні спалахнув вогонь, і тепло заповнило кімнату. Їжа з’явилася на стільниці в кухні, і щось застогнало в трубах.
— Дрова не потрібні. Він горітиме, поки ти не підеш.
Мор вигнула брову, ніби ставлячи німе запитання, коли це станеться.
Я відвела очі.
— Будь ласка, не говори йому, де я.
— Він спробує знайти тебе.
— Скажи йому, що я хочу побути на самоті. Деякий час.
Мор прикусила губу.
— Це не стосується мене.
— То нічого не кажи.
Проте вона продовжила:
— Він хотів сказати тобі. Мовчання вбивало його. Проте я ніколи не бачила його таким щасливим, як коли він з тобою. І не думаю, що це якось стосується того, що він твій суджений.
— Мені все одно.
Вона замовкла, але я ніби почула слова, які вона хотіла сказати. Тому промовила, ввічливо поклонившись:
— Дякую, що привела мене сюди.
Ввічливе прохання піти.
Мор схилила голову:
— Повернуся за три дні перевірити, як ти. Одяг, гаряча вода тут є. Будинок може «піклуватися» про гостей — просто побажай або скажи вголос, і все буде виконано.
Я хотіла лише тиші і спокою, але… від гарячою ванни не відмовилася б.
Перш ніж я встигла відповісти, Мор пішла.
Я залишилася сама, нікого не було за багато миль навколо, і я стояла в тиші й дивилася в нікуди.
Частина третя. Дім мороку
Розділ 52
У підлогу будинку була вбудована глибока ванна, досить велика, щоб вмістити іллірійські крила. Я наповнила її майже окропом, не дбаючи про те, яким магічним чином вона туди текла. Забралася всередину, мружачись, і зашипіла від високої температури води.
Провівши три дні без ванни, я мало не плакала від приємного тепла й чистоти.
Колись я тижнями була позбавлена цієї розкоші. Я й моя сім’я не могли собі цього дозволити. Постачання гарячої води в будинок завдавало більше клопоту, ніж користі: в нашому будиночку навіть ванни не було, а для того, щоб помитись, треба було принести силу-силенну відер з водою.
Я помилася темним милом, від якого пахло димом і соснами, а коли закінчила, сіла у воді, дивлячись на пару, що піднімалася між кількома свічками.
Суджений.
Це слово я згадала одразу після того, як вийшла з ванної. Одягнувшись у те, що знайшла в шафі у спальні — темні легінси, величезний кремовий светр до стегон і теплі шкарпетки, — я відчувала, що слово не йде з голови. У животі в мене забурчало, і я згадала, що не їла з учорашнього дня, тому що…
Тому що він був поранений і я геть з’їхала з глузду, коли його забрали в мене, збили в небі, немов птаха. Я діяла інстинктивно, у мене було єдине бажання — захистити його, і це бажання було глибоке…
Приховане в глибині мого єства…
Я знайшла миску із супом на дерев’яній стільниці, яку, напевно, залишила Мор, і вилила його в залізну каструлю, щоб підігріти. Свіжий хрусткий хліб лежав біля пічки, і я з’їла половину, чекаючи, поки суп нагріється.
Різ думав про це ще до того, як я звільнила нас від Амаранти.
Моє весілля… Він втрутився, щоб утримати мене від найбільшої помилки в моєму житті чи заради власної вигоди? Тому що я його суджена й дозволити мені зв’язати себе з кимось іншим було б помилкою?
Я вечеряла в тиші, слухаючи лише тріск вогню. І під тягарем думок раптом відчула надію на полегшення.
Мої стосунки з Темліном були приречені на поразку від самого початку. Я пішла, щоб знайти свого судженого. Прийти до мого судженого.