— Я хочу, щоб ти знав, — прошепотіла я, — що я була зламана, і моє серце досі ще зцілюється, але кожна його часточка належить тобі. І я пишаюся, пишаюся тим, що я твоя суджена.
Його руки оповили мене, і він притулився чолом до мого плеча. У нього трусилося все тіло, і я гладила рукою його шовковисте волосся.
— Я кохаю тебе, — повторила я слова, які раніше не наважилася б вимовити вголос. — Я погодилася б знову витримати всі випробування, щоб тебе знайти. Якщо війна все ж таки розпочнеться, ми будемо битися. Разом. Я не дозволю їм забрати тебе в мене.
Різ підвів голову, його обличчя блищало від сліз. Він завмер, коли я нахилилася, стираючи губами кожну сльозинку. Так само, як він колись стер мої своїми поцілунками.
Коли мої губи стали мокрими й солоними, я трохи відсторонилася, щоб подивитися в його очі.
— Ти мій, — видихнула я.
Його тіло здригнулося, ніби від схлипу, але його губи знайшли мої.
Поцілунок був м’який, ніжний. Поцілунок, який він міг би подарувати мені, якби ми мали час зустріти одне одного в наших розділених світах, залицятися одне до одного. Ніби в нас був час на таку розкіш. Я обняла його за плечі й гаряче поцілувала, він відповів. Суджений — мій суджений.
Я відчула, як його плоть затверділа, й застогнала від передчуття насолоди. Напевно, мій стогін звільнив його відчуття.
Різенд підхопив мене, і наступної миті я опинилася на столі, серед фарб і пензлів. Здається, я тепер лежала на дощечці, яку використовувала замість палітри.
Його поцілунки стали глибшими, і я схрестила ноги на його спині, притягаючи його ближче. Він відірвав уста від моїх і поцілував мене в шию, провів по шкірі язиком, залишаючи слід, а його долоні ковзнули під светр і рухалися вгору, поки не накрили мої груди. Я вигнулася від цього дотику і звела вгору руки, даючи йому змогу стягнути з мене одним легким рухом светр.
Я була оголена наполовину, і Різ із цікавістю розглядав мене. Ретельно вимиті волосся й руки знову вкрилися плямами фарби. Але все, про що я думала, — це його язик, який рухався навколо моїх сосків, пестячи їх.
Я занурила пальці в його волосся, а він уперся рукою в стіл поряд із моєю головою — просто в палітру з фарбою. Він гортанно засміявся, і я дивилася, затамувавши подих, як він провів рукою навколо моїх грудей, а тоді опустився нижче й намалював стрілку трохи нижче від мого пупка.
— Це щоб не забула, де скінчаться мої мандри, — сказав він.
Я загарчала на нього — мовчазний наказ, і він знову засміявся, знаходячи ротом другий мій сосок.
Різ потерся стегнами об мої, розпалюючи мене так, що я відчула: просто мушу доторкнутися до нього, просто повинна відчути ще більше його.
Руки мої були у фарбі, але мені було все одно, коли я схопилася за його одяг. Він трохи посунувся, щоб дозволити мені зняти з нього все — і одяг, і зброю. Бойовий обладунок упав на підлогу, оголюючи його прекрасне татуйоване тіло, потужні м’язи і крила, розпростерті над його широкими плечима.
Мій суджений — суджений мені.
Його губи зустрілися з моїми, я торкнулася його теплої шкіри й обхопила обличчя, розмазуючи фарбу й на ньому, й на волоссі, і тепер у ньому були пасма синього, червоного й зеленого кольору.
Його руки знайшли мою талію, і я підняла стегна, щоб допомогти йому стягнути з мене шкарпетки й легінси.
Різ знову відсторонився, і я запротестувала, коли він схопив мене за стегна і смикнув до краю столу, через скупчення фарб, пензлів і кухлів із водою, потім закинув мої ноги собі на плечі так, щоб вони були з обох боків цих прекрасних крил, і встав на коліна переді мною.
Встав на зірки й гори, витатуйовані на його колінах. Різенд, який не стане на коліна ні перед ким і ні перед чим.
Я його суджена. Рівна йому.
Перший дотик його язика запалив усе в мені, кров шугонула всіма жилами.
«А коли пеститиму тебе, то хочу вдосталь поласувати цими смаколиками, призначеними тільки для мене».
Він схвально замуркотів у відповідь на мій стогін і пристрасно накинувся на мене. Тут він міг ласувати мною й не боятися, що буде тісно.
Однією рукою притискаючи мої стегна до столу, він жадібно рухав язиком. А коли його язик ковзнув усередину мене, я потягнулася, щоб схопитися за край столу: я відчувала, що ось-ось злечу.
Він прокладав шлях до вершини між моїх ніг. Його поцілунки й рухи пальців підкорялися єдиному ритму. Ковзнувши всередину, він цілував мене, водночас злегка кусаючи шкіру зубами…
Я без сил звісилася зі столу, коли розрядка пронеслася тілом, розщеплюючи мою свідомість на друзки. Він досі пестив мене, його пальці ще рухалися в мені.