Розділ 60
— Веларіс у безпеці, — сказав Різ, коли над містом запанувала глибока ніч. — Магічні щити, зруйновані Котлом, відновлені.
Ми не перепочили жодної миті, протягом кількох годин відновлюючи місто. Робили це разом з іншими. Зцілювали містян, латали будівлі. Запитань було багато, і ми дошукувалися відповідей на них. За кілька миттєвостей до оголошення Різа годинник пробив третю ночі.
Різ стояв, спершись на камін посеред кімнати, і я не знала, як іще він тримався на ногах. Я, геть безсила, сиділа на дивані біля Мор. Ми обидві були вкриті брудом і кров’ю. Як і всі інші.
Кассіан примостився у кріслі, пристосованому для крил. Обличчя в нього було розбите й загоювалося повільно. Я розуміла: він витратив багато сил на те, щоб захистити місто в перші нескінченно довгі хвилини. І робив це самотужки. У його карих очах досі кипіла лють.
Амрен теж була виснажена. Сіре вбрання на ній висіло клаптями, оголюючи білу як сніг шкіру. Задрімавши на кушетці навпроти дивана, де сиділа я, вона притулилася до Азріеля, який стривожено на неї поглядав. Його рани теж кровоточили, а блакитні Сифони на його подряпаних руках потьмяніли й помутнішали, витративши накопичену силу.
Я майже весь час залишалася у Веселці, допомагаючи уцілілим мешканцям. Лікувала поранених, складала списки загиблих, вирішувала, з чого починати відновлення. Різ долучився до найголовнішого — відновлював і зміцнював магічний захист Веларіса. Суворий урок, який дістало місто, змушував Різа прискіпливо, по кілька разів перевіряти міцність кожного захисного шару. Наші перерви на відпочинок були короткі. Під час однієї з них я дізналася, як діяла Амрен на тому березі річки.
За допомогою своєї темної сили вона посилала ілюзії у свідомість солдатів. Одним здавалося, що вони впали в Сидру й тонуть. Іншим вона плутала їх уявлення про висоту, переконуючи, ніби вони висять високо в небі. Солдати стрімко пірнали вниз і, пролетівши менше двох метрів, розбивали голови об каміння. На найжорстокіших, що жадали крові і знущань, вона накидала жахіття, які брала з їхньої ж уяви, і їхні серця розривалися від жаху, який самі й створили.
Хтось із них падав у річку й, захлинувшись власною кров’ю, тонув. А хтось просто безслідно зникав.
— Зараз Веларіс, може, й убезпечений, — сказав Кассіан, навіть не звівши голови, — але чи надовго? Через зрадниць королев Гайберн тепер знає про це місце. Кому ще вони повідомлять цю інформацію? Скільки часу мине, коли інші Двори про нього дізнаються? Або поки Гайберн не вирішить знову використати Котел, щоб зруйнувати наш захист?
Різ заплющив очі, його плечі були напружені. Я відчувала його важкий тягар, але запитала:
— Якщо ми всі вирушимо в Гайберн, щоб знищити Котел, хто захистить Веларіс?
У вітальні стало тихо. Різ здригнувся.
— Я залишуся, — подала голос Амрен.
Кассіан розтулив рота, приготувавшись заперечити, але Різ дивився тільки на свою заступницю. Амрен витримала його погляд.
— Якщо Різу потрібно побувати в Гайберні, то я єдина з вас, хто може утримувати місто, поки не надійде допомога. Те, що сталося сьогодні, було сюрпризом. Поганим сюрпризом, хоча слід було передбачити, до чого може призвести розкриття таємниці Веларіса. На ту мить, коли ви покинете місто, воно буде надійно підготовлене до можливих атак. Нові шари захисту, які ми сьогодні створили, значно міцніші за колишні.
— Що нам тепер робити? — важко зітхнула Мор.
— Поспати й поїсти, — просто сказала Амрен.
Азріель же додав своїм хрипким після лютої битви голосом:
— А потім і помстимося.
Різ не лягав спати.
І коли я вийшла з ванної, змивши кров і бруд, його ніде не було. Але я відчула його крізь зв’язок між нами й попленталася нагору. Мої обважнілі ноги аж гули від болю.
Він сидів на даху в цілковитій темряві. Його величні крила розкинулися за спиною на черепиці.
Я ковзнула до нього на коліна, обвивши руками його шию. Він дивився на місто, що лежало перед нами:
— Поглянь, як мало вогнів. І вулиці темні, ніби перед Зорепадом.
Я не дивилася. Лише прокреслила лінії на його обличчі, а потім торкнулася великим пальцем його губ.
— Це не твоя провина, — сказала я тихо.
Він перевів погляд на мене:
— Хіба? Я видав їм це місто. Сказав, що готовий ним ризикнути. Я не знаю, кого ненавиджу більше: короля, королев чи себе.
Я відкинула волосся з його обличчя. Він схопив мою руку, стискаючи пальці.