— Брехун! — засичала я і різко повернулася до королев, які насмілювалися стояти за крок від Різа. — Вони брешуть, і якщо ви не відпустите моїх сестер, я розтрощу…
— Ви чуєте ці загрози, що їх використовують у Дворі Ночі? — запитав король у смертних королев, охорона яких обступила нас півколом. — Кровопролиття, ультиматуми… Вони хочуть кінця світу. Я дам їм його.
Старша королева відповіла йому, не беручи до уваги ні мене, ні моїх слів:
— То покажи нам доказ існування того дару, про який казав.
Різенд притиснув мене до себе й тихо відповів:
— Ну й дурна ж ти.
Король утрутився:
— Хіба? Усім відомо, що людська порода відрізняється коротким життям. До того ж люди хворіють і старіють. Але правительці зовсім не обов’язково розділяти долю з простими смертними. І я пропоную їм вічну молодість! Гадаю, ти не заперечуватимеш усіх відчутних переваг цього. Смертні королеви можуть стати безсмертними і правити вічно. Звісно, певний ризик є. Перехід може бути важким. Але особистості, наділені силою, здатні це витримати.
Наймолодша, темноволоса, королева ледь посміхнулася. Пихата молодість і жорстока старість. Проте інші дві королеви, вдягнені в чорне й біле, здавалося, сумнівалися, присуваючись одна до одної та своїх охоронців.
Стара королева скинула голову:
— Доведи нам, що це можливо й безпечно.
Я пам’ятала її слова, сказані в день їхнього другого візиту. Тоді вона мало не дорікала мені безсмертям. Лукава курва.
Король кивнув:
— Як гадаєш, чому я попросив мою любу подругу Аянту дізнатися, з ким Фейра Арчерон воліла б провести вічність?
Жах задзвенів мені у вухах, і я глянула на королев із німим запитанням, безсумнівно, написаним на моєму обличчі.
Король пояснив:
— О, спочатку я запитав їх. Вони вважають це… нешляхетним — дурити двох молодих, введених в оману жінок. У Аянти ж не було сумнівів. Вважай це моїм весільним подарунком вам обом, — додав він, звертаючись до Темліна.
Проте обличчя Темліна напружилося:
— Що?
Король підвів голову, насолоджуючись кожним сказаним словом:
— Гадаю, Вища Жриця чекала твого повернення, щоб про все розповісти. А ти колись замислювався над тим, чому вона була так переконана в тому, що я можу розірвати зв’язок? Чому в неї було стільки роздумів з приводу цієї ідеї? Протягом скількох тисячоліть Вищих Жриць ставили на коліна перед Вищими Лордами? І протягом цих років вона животіла в тому чужому Дворі… Її відкритий розум швидко вбирав нові віяння. Коли ми зустрілися, коли я намалював їй картину майбутньої Прифії, вільної від верховних правителів, де Верховні Жриці можуть мудро правити, мені не довелося довго її переконувати.
Я думала, мене знудить. Темліну, треба віддати йому належне, теж було неприємно його слухати. Люсьєн зблід.
— Вона продала, продала сім’ю Фейри. Тобі, — пробурмотів він, не дивлячись на короля.
Це ж я розповіла Аянті все про своїх сестер. Вона розпитувала. Розпитувала, хто вони, де живуть. І я була такою дурепою, що розповіла їй усе дуже детально.
— Продала? — Король пирхнув. — Скоріше, врятувала від кайданів неминучої смерті! Аянта підказала, що обидві вони мають сильну волю, що вони такі самі, як і їхня сестра. Звісно, вони витримають перетворення. І доведуть нашим королевам, що це можливо. Звісно, якщо у їх величностей не забракне внутрішньої сили.
Серце в мене зупинилося:
— Не смій…
Король урвав мене:
— Я б порадив вам приготуватися.
І пекло розверзлося навколо нас.
Сила, сліпучо-біла, нескінченна й жахлива, прошила нас.
Я відчувала, що Різ прикрив мене своїм тілом. Навіть він не втримався від стогону, зіткнувшись з ударом королівської магії.
Кассіан розкинув крила, затуляючи собою Азріеля. Його крила… крила. Невидимі кігті чужої магії роздирали його крила. Такого моторошного крику я ще не чула. Мор кинулася до Кассіана, але було запізно.
Різ підхопився і спробував прорватися до трону, однак сила короля завдавала йому удару за ударом. Різ упав на коліна.
Мої сестри стогнали з кляпами в роті. У крикові Елейн я вловила засторогу і зрозуміла: скориставшись тим, що праворуч мене ніхто не прикривав, до мене метнувся Темлін. Він розраховував мене схопити.
Зібравшись на силі, я метнула в нього ніж.
Йому довелося пригнутися, щоб ухилитися. Він відступив, побачивши другий ніж, який я вже приготувала, і здивовано дивився то на мене, то на Різа, ніби міг розгледіти зв’язок суджених між нами.