Але я розвернулася, коли солдати наблизилися, відрізавши нас. Обернулася й побачила, що Кассіан і Азріель лежать на землі, а Джуріан тихо сміється з того, як кров юшить із розірваних крил Кассіана.
Розірваних на шмаття.
Я поповзла до нього, маючи намір дати кілька ковтків своєї крові. Вона могла б його врятувати…
Мор, досі стоячи на колінах біля Кассіана, підхопилася на ноги й, мов блискавка, метнулася до короля. Він скерував на неї удар магії. Вона пригнулася, замахнувшись ножем, і…
Азріель пронизливо закричав від болю. Вона завмерла. Завмерла за крок від трону. Її ніж брязнув об підлогу.
Король підвівся.
— Яка ти могутня королева, — видихнув він.
І Мор відступила. Крок за кроком.
— Який трофей, — сказав король, пожираючи її недобрим поглядом.
Азріель звів голову. Він лежав у калюжі крові, очі його були сповнені болю і гніву.
— Не чіпай її! — прогарчав він королю.
Мор подивилася на Азріеля, і в цьому погляді був справжній страх. Страх і щось іще. Вона задкувала, поки знову не опинилася поруч і не поклала руку на його рану. Азріель зашипів, але накрив її закривавлені пальці своїми.
Різ затулив мене від короля. Я опустилася на коліна біля Кассіана. Залишалося надірвати рукав обладунків.
— Першою заштовхніть ту, що гарніша, — розпорядився король, забувши про Мор.
Я розвернулася. І тієї ж миті королівські солдати схопили мене ззаду. Різ підбіг до них, але зупинився, почувши крик Азріеля. Азріель вигинав спину від болю — отрута короля проникла всередину.
— Різенде, будь ласка, утримайся від дурних ідей, — сказав король і посміхнувся до мене. — Якщо хтось із вас втрутиться, Співець тіней помре. Шкода, що моя магія зіпсувала крила другому вашому головорізові.
Він уклонився моїм сестрам.
— Юні пані, вічність чекає на вас. Доведіть їх величності, що Котел безпечний для… сильних особистостей.
Я похитала головою, не в змозі дихати. Не могла придумати, як вибратися звідси.
Елейн тремтіла і плакала, коли її потягли до Котла. Неста намагалася вирватися з рук охоронців, які тримали її.
Темлін закричав:
— Зупиніться!
Король і вухом не повів.
— Зупини це знущання! — крикнув королю Люсьєн, і його рука знову лягла на руків’я меча.
Елейн волочили до Котла. Неста гарчала на варту, на короля, коли Елейн ступала крок за кроком у бік Котла. Коли король змахнув рукою, рідина наповнила його до країв. Усе в мені волало: «Ні! Ні!»
Королеви з кам’яними обличчями дивилися на те, що відбувається. А Різ і Мор, відділені від мене охоронцями, не наважувалися навіть поворухнутися.
Темлін зашипів на короля:
— Це не входило в нашу угоду. Не займай її сестер.
— Мені начхати, — просто відповів король.
Темлін кинувся до трону. Здавалося, що він збирався розірвати короля на шматки.
Сяйлива сила вдарила його, відкинувши на підлогу, і зв’язала. Темлін напружився, опираючись нашийнику зі світла на своїй шиї і навколо зап’ясть. Його золотава магічна сила вихоплювалася, але не давала результату. Я намагалася розірвати кулак, який досі стримував мою силу, проте безсило врізалася в нього знову і знову…
Люсьєн ступив уперед, коли двоє охоронців схопили й підняли Елейн над Котлом. Вона стала пручатися, але її ступні вже вдарилися у стінки Котла, який вона намагалася перекинути.
— Припиніть! — закричав Люсьєн й кинувся до Елейн.
Магія короля і його зупинила й відкинула до Темліна. Живе око Люсьєна було сповнене жаху. Він дивився то на свого поваленого верховного правителя, то на Елейн.
— Будь ласка! — благала я, звертаючись до короля, який подав знак кинути Елейн у Котел. — Будь ласка, я зроблю все що завгодно, віддам усе, що захочеш.
Я підвелася, відходячи від поваленого Кассіана, і подивилася у бік королев:
— Будь ласка, вам не потрібні докази: я і є доказом того, що це працює. Джуріан є доказом того, що це безпечно.
Стара королева сказала:
— Ти крадійка і брехуха. Ти змовилася з нашою сестрою. Твоє покарання має бути таким самим, як і її. Вважай це подарунком.
Ноги Елейн торкнулися води, і вона закричала з жаху, а той жах пронизав мене — я заплакала.
— Будь ласка… — благала я.
Неста ще боролася, гарчала крізь кляп.
Елейн, заради якої Неста зробила б що завгодно: вбила, украла б, кому завгодно віддалася, — наша ніжна, лагідна, привітна Елейн… Наречена хлопця, батько якого смертельно ненавидів фейрі…
Охоронці кинули Елейн у котел.
Мій крик іще не встиг відзвучати, а її голова вже зникла під рідиною, що зовні нагадувала звичайну воду. Я сподівалася, що Елейн висуне голову. Невже захлинулася?