Різ тримався на крок позаду, поки ми йшли будинком.
Щось усередині мене шепотіло, що я можу пережити Амаранту, пережити розлуку з Темліном; я могла пережити перехід у це нове, незнайоме мені тіло… Але ж оця порожнеча, крижана діра у мене в грудях… Не впевнена, що можу пережити її.
Навіть тоді, коли мені лишався всього тиждень до голодної смерті, та частина мене була сповнена кольорів і світла. Може, те моє перетворення на фейрі знищило світло. А може, його знищила Амаранта.
Або я сама зробила це, коли проштрикнула кинджалом серця двох невинних фейрі, чия тепла кров омила мої руки.
— Категорично — ні, — відказала я, стоячи на даху будинку, де був розбитий маленький сад.
Щоб захистити руки від ущипливого нічного повітря, я засунула їх глибоко в кишені. На даху було достатньо місця для кількох кущових рослин у ящиках, круглого залізного столика і двох стільців для нас із Різендом.
Навколо мигтіло місто, зірки, здавалося, були підвішені нижче над нами і пульсували, сяючи тремтливим блиском рубінів, аметистів та перлів. Вище повний місяць висвітлював мармурові будівлі й мости, немов вони були підсвічені зсередини. Грала музика — струнні й ніжні барабани, і по обидва боки від Сидри золоте сяйво розливалося над набережною, де густо були розташовані кафе і крамниці, що відчинялися ввечері і в яких уже було повно відвідувачів.
Життя. Стільки життя! Відчуваю його смак на язику!
Одягнений у все чорне, прикрашене срібною ниткою, Різенд схрестив руки на грудях. Його масивні крила зашелестіли, коли я сказала:
— Ні.
— У Дім Вітру не можна проникнути за допомогою розсіювання, так само як і в цей будинок, — на їх захисті стоїть варта. Навіть проти Вищих Лордів. Не питай мене, чому або хто це зробив. Але варіанти такі: або піднятися вгору на десять тисяч ступенів, що геть не в гуморі робити, Фейро, або — летіти.
Місячне сяйво посріблило пазури, які вінчали його крила. Він подарував мені ліниву усмішку, якої я не бачила весь той день.
— Обіцяю, що не впущу тебе.
Я похмуро втупилася в темно-синю сукню, яку вибрала, — навіть беручи до уваги довгі рукави й важку розкішну тканину, глибокий виріз декольте геть не врятує від холоду. Я думала надягнути светр і теплі шаровари, щоб почуватися зручно, та потім все ж таки захотілося вбратися ошатно. І вже пошкодувала про це, навіть попри пальто, що було на мені. Але якщо його Внутрішнє Коло було бодай трохи схоже на Двір Темліна, краще обрати більш формальне вбрання. Я здригнулася, побачивши нічну прірву, що відділяла дах від гори-резиденції.
— Вітер зірве сукню.
На його устах з’явилася лукава котяча усмішка.
— Я піду сходами. — Я кипіла від гніву, прямуючи до дверей на краю даху.
Різ махнув крилом, перекриваючи мені шлях.
Гладка мембрана — з переливчастими відтінками. Я відсахнулася.
— Нуала витратила годину на мою зачіску.
Я перебільшила, але служниця справді довго розчісувала моє волосся, поки я сиділа в суцільній тиші, дозволяючи їй завивати моє волосся в м’які кучері і прикрашати зачіску красивими золотими шпильками. Можливо, залишитися сьогодні ввечері наодинці з собою і в тиші… було б краще, ніж зустрітися із цими людьми. Спілкуватися з ними.
Крило Різа оповило мене, підштовхуючи ближче, туди, де я майже відчувала жар його сильного тіла.
— Обіцяю, що не дозволю вітрові зруйнувати твою зачіску. — Він звів руку, наче збираючись доторкнутися до мого волосся, а потім опустив її.
— Якщо я повинна вирішити, чи хочу працювати проти Гайберну з тобою, з твоїм Внутрішнім Колом, чи можемо ми просто… зустрітися тут?
— Вони вже всі там. І, крім того, в Будинку Вітру достатньо місця, щоб я не боявся щохвилини, що можу випадково скинути їх з гори.
Я застигла. Перед нами, звиваючись навкруг гірської вершини, сяяли вогні, ніби гора була увінчана золотом. І між мною й цією короною світла була велика ділянка відкритого простору.
— Ти маєш на увазі, що цей дім занадто малий, а їхні занадто великі, і боїшся, що я знову зірвуся, — сказала я, тому що, можливо, це було єдиною зброю в моєму арсеналі.
Його крило підштовхнуло мене ближче — я відчула шовк тепла на плечі.
— А що, коли й так?
— Я не якась зламана лялька. — Попри те що в цей день під час тієї нашої розмови те, що я побачила в його очах, свідчило про зворотне, я підійшла ще на крок ближче.