У його голосі не було гордості — за жорсткість його людей. Я не звинувачувала Співця тіней. Але таке ставлення…
Кассіан, однак, посміхнувся. Але зараз я дивилася на його широкі сильні плечі, дивилася в його світлі очі.
Я ніколи не бачила нікого в Прифії, хто був би голодний — так, як колись я.
Кассіан кліпнув очима, і погляд, яким він дивився на мене, змінився — став більш оцінювальним, більш… щирим. Я могла присягнутися, що поглядом він казав: ти знаєш, як це. Ти знаєш, який це лишає слід.
— У селі я двічі побив кожного хлопчика нашого віку, — продовжив свою розповідь Кассіан. — Але потім з’явився Різ, у його чистому одязі, і він пахнув… інакше. Як справжній суперник. Тому я атакував його. За нашу бійку ми обидва отримали по три удари батогом.
Я здригнулася. Бити дітей…
— У цих таборах, дівчино, — втрутилася Амрен, — вони чинять і гірше. Три удари батогом у них те саме, що підбурювання затіяти бійку знову. Коли діти скоять щось лихе, їм ламають кістки. Постійно. Багато тижнів поспіль.
— Твоя мати добровільно відправила тебе туди? — спитала я. «Справді, добра та чуйна», — подумала, але вголос не сказала.
— Моя мати не хотіла, щоб я покладався лише на свою силу. Відтоді, як завагітніла, вона знала, що на мене полюватимуть решту моїх днів. Хотіла, щоб мене врятували мої інші сильні навички. Освіченість була ще одним видом зброї — ось чому вона пішла зі мною: щоб навчати мене грамоти після того, як закінчувалися заняття. І коли в першу ніч вона забрала мене до нашого нового будинку на околиці табору, то змусила читати біля вікна. Саме там я й побачив Кассіана. Він плентався брудною стежкою в бік кількох старих наметів за межами табору. Я запитав його, куди він іде, і він сказав мені, що бастардам нічого не дають: вони самі шукають собі дах і їжу. Якщо виживають і проходять відбір у військові угрупування, то довіку обіймають найнижчі посади, але отримують свої власні намети і їжу. Але до тієї пори вони кинуті напризволяще.
— Ті гори, — додав Азріель, і обличчя в нього було тверде як лід, — вони набагато суворіші, ніж ти можеш собі уявити.
Я провела досить часу в морозному лісі, щоб зрозуміти це.
— Після моїх уроків, — вів далі Різ, — мати промивала мої рани, і коли вона це робила, я вперше усвідомив, що означає бути в теплі, безпеці й оточеним турботою. І це в мене викликало супротив.
— Звісно, — сказав Кассіан. — Бо одного разу цей маленький виродок серед ночі розбудив мене, пробравшись до мого скромного намету, і сказав мовчати й рушити за ним. Можливо, холод змусив мене послухати його, але ж я підкорився. Його мати була дуже бліда. Та я ніколи не забуду виразу її прекрасного обличчя, коли вона подивилася на мене й мовила: «Тут є ванна з гарячою водою. Лізь у неї. А не хочеш, то можеш повертатися на холод». Я був кмітливий хлопець, тож підкорився. Коли я вийшов, вона дала мені чисту піжаму й звеліла лягати спати. Я все своє життя спав на землі, тож, коли відмовився, вона сказала, що розуміє мене, і розповіла, що їй теж довелося зазнати всіляких випробувань, а коли одного разу вона лягла в ліжко, то довго їй потім здавалося, що воно ковтає її. Вона сказала, що і я якийсь час почуватимуся так само, але ліжко моє, допоки я буду з ними.
— І після цього ви стали друзями?
— Ні, заради Котла, ні, — сказав Різенд. — Ми ненавиділи одне одного, але поводилися добре, бо якщо один із нас устрявав у бійку або провокував іншого, ми обидва залишалися без вечері. Незабаром моя мама почала навчати й Кассіана, але ми вирішили стати союзниками лише після того, як з’явився Азріель.
Усмішка Кассіана стала ширшою, коли він потягнувся через Амрен, щоб поплескати свого друга по плечу. Зітхання Азріеля було сповнене страждання. Найтепліший вираз на його обличчі за весь час.
— Новенький бастард у таборі — Співець тіней, якому ще тренуватися і тренуватися, — ідеальна мішень для стусанів. Не кажучи вже про те, що він не міг навіть літати через…
— Не відхиляйся від теми, Кассіане, — ліниво втрутилася Мор.
Справді, вираз обличчя Азріеля змінився. Але я переступила через свою цікавість, і Кассіан знову повів плечем попри тишу, яка, здавалося, лилася від Співця тіней. Однак Мор побачила це, хоч Азріель робив вигляд, що не помічає її стурбованого погляду. Вона дивилася на його руку, немов збираючись торкнутися її, але передумала.
Кассіан повів далі:
— Різ і я перетворили його життя на справжнє пекло, був він Співцем тіней чи ні. Але мати Різа була знайома з матір’ю Еза, тому вона забрала і його до себе. Коли ми підросли, то зрозуміли, що всі навколо ненавиділи нас і що в нас буде більше шансів на виживання, якщо ми триматимемося разом.