На обличчі Різенда знову з’явилася кам’яна маска спокою.
— Де вони його сховали?
— Розкажи мені свій секрет, якого ніхто не знає, Нічний Лорде, — я розкажу свій.
Я внутрішньо приготувалася почути будь-яку жахливу правду.
Але Різенд спокійно сказав:
— Моє праве коліно прострілює болем під час дощу. Я пошкодив його на Війні, і воно відтоді болить.
Косторіз різко й коротко засміявся, тоді як я дивилася на Різа.
— Ти завжди був моїм улюбленцем, — сказав він, посміхаючись, і цю посмішку ні за що в світі не можна було назвати дитячою. — Гаразд. Котел заховали на дні замерзлого озера в Лаплунді…
Різ повернувся до мене, ніби мав намір рушити туди просто зараз, але тут Косторіз сказав:
— І він давно зник звідти.
Різ завмер.
— Я не знаю, куди він подівся й де він зараз. За тисячоліття до того, як ти народився, три ніжки Котла, на яких він стоїть, відкололи від його основи, намагаючись зруйнувати частину його сили. Це спрацювало — але не до кінця. Прибрати ніжки було однаково що видалити першу фалангу пальця. Неприємно, але з певними труднощами можна користуватися рукою й надалі. Ніжки були заховані в трьох різних храмах: Цесирі, Санграві й Ітіці. І якщо вони пропали, то, найімовірніше, Котел знову активний, і це означає, що його володар маніпулює цим і хоче отримати всю силу й міць Котла, не втрачаючи жодної краплини.
Ось чому храми були розграбовані. Щоб дістати ніжки, на яких стояв Котел, і повернути йому всю силу.
Різ уточнив:
— І ти, звісно, не знаєш, у кого зараз Котел?
Косторіз показав тонким пальчиком на мене.
— Пообіцяй, що ти віддаси мені її кістки, коли вона помре, і я подумаю над цим.
Я напружилася, але хлопець засміявся.
— Хоча ні, не думаю, що навіть ти пообіцяєш мені це, Різенде.
Я могла б назвати вираз обличчя Різа попереджувальним.
— Дякую за допомогу, — сказав він, поклавши руку мені на спину, щоб вивести звідси.
Але якщо він знав… Я знову повернулася до істоти, що мала вигляд хлопчика.
— У мене був вибір. Смерть, — сказала я.
Його очі сяйнули кобальтовим вогнем.
Рука Різа напружилася на моїй спині, але він не прибрав її. Теплий, надійний доторк. І мені здалося, що цей доторк був для нього способом переконатися, що я тут і досі дихаю.
— Я знала, — вела я далі, — що могла б піти в темряву. Проте вирішила боротися, щоб затриматися ще трохи. І все ж таки я знала: якби захотіла, то зникла б у темряві. І, може, це був би новий світ — царина спокою й тиші. Але я не була готова піти туди сама. Я знала: щось поза межами цієї темряви досі чекає на мене. Щось хороше.
На мить ці фіалкові очі спалахнули яскравіше. Потім хлопчик сказав:
— Ти знаєш, у кого Котел, Різенде. Хто пограбував храми. Ти прийшов сюди тільки для того, щоб підтвердити свою здогадку.
— Король Гайберну.
Жах хлинув моїми венами й заповнив мене зсередини. Я не повинна була дивуватися, повинна була знати, але…
Косторіз більше нічого не сказав. Чекав на ще одне визнання.
І я запропонувала йому ще одну зруйновану частину мене.
— Коли Амаранта змусила мене вбити тих двох фейрі, якби третім не був Темлін, я б зрештою встромила кинджал у своє серце.
Різ заціпенів.
— Я знала, що мені немає шляху назад після того, що я зробила, — сказала я, і мені стало цікаво, чи могли фіалкові очі Косторіза спалити мою душу, залишивши сам попіл. — І щойно я знищила прокляття, щойно дізналася, що їм це допомогло, я просто хотіла мати достатньо часу, щоб встигнути скерувати клинок на себе. І вирішила, що хочу жити, тільки коли вона вбила мене. Я зрозуміла, що не завершила чогось… чогось, для чого була народжена тут.
Я насмілилася поглянути на Різа. На його прекрасному обличчі був вираз спустошеності. За мить цей вираз зник.
Косторіз м’яко сказав:
— За допомогою Котла можна не тільки воскресити мерців, але й вчинити багато чого іншого. Наприклад, зруйнувати Стіну.
Єдину річ, яка охороняє і відокремлює землі людей — мою сім’ю — не тільки від Гайберну, але й від інших фейрі.
— Цілком можливо, що король Гайберну мовчав стільки років лише тому, що полював за Котлом і вивчав його секрети. Воскресіння конкретної людини цілком може стати першим випробуванням сил Котла після того, як його ніжки приварять, — і способом виявити, що Котел — це чиста енергія, чиста сила. Але, як і будь-яка магія, він може виснажуватися. Король дасть йому спокій, дасть час на відновлення, поки вивчатиме його таємниці, щоб наповнити його ще більшою енергією, силою.