— Не могла заснути, — відповіла я, спостерігаючи за рухом його м’язів, коли він ішов до ванної кімнати, щоб умитися.
Я вже годину намагалася заснути, але, щоразу як заплющувала очі, тіло кам’яніло, а стіни кімнати, здавалося, насувалися на мене. Обмежилася тим, що навстіж відчинила вікна, але ніч… ця ніч мала бути довгою.
Я знову відкинулася на подушки, слухала, як він спокійно й зібрано готується до сну. Він не порушував дистанції між нами, бо вважав, що для мене важливо мати власний простір.
Утім, він щоночі спав тут. Я ще жодного разу не ночувала в його спальні, тож усе думала, чи зміниться щось після нашої шлюбної ночі. Молилася, щоб не прокинутися зненацька посеред ночі й не злякатися, якщо в темряві не зрозумію, де я.
Можливо, тому він не квапив мене.
Вийшовши з ванної кімнати, Темлін скинув із себе сорочку й туніку, а я звелася, спершись на лікоть, щоб, коли він став біла ліжка, подивитися на нього.
Моя увага була прикута до сильних та спритних пальців, що розстібали штани.
Темлін видав схвальні звуки, і я прикусила нижню губу, коли він зняв і їх, і білизну, відкриваючи горду й переконливу довжину того, що ховалося під ними. У мене перехопило дух. Я скерувала погляд на його м’язистий торс, груди, а потім…
— Ходи сюди, — протягнув він так грубо, що я ледве розібрала слова.
Я відкинула ковдру, відкриваючи своє вже оголене тіло, і він зашипів з нетерпіння.
Його погляд змінився, у ньому кричав голод; я ж поповзла на край ліжка і стала навколішки. Узяла його обличчя в долоні. Його золотава шкіра опинилася в дивному обрамленні: білизни правої руки й чорноти лівої. Я поцілувала його.
Темлін тримав мій погляд, коли ми цілувалися, навіть коли я притиснулася ближче, стримуючи подих, а його рука сковзнула вниз, до мого живота.
Його мозолисті пальці гладили мої стегна, талію, потім затрималися на ній. Він нахилив голову, щоб поцілувати мене. Ковзнув язиком по моїх губах, і цей рух змусив мене розкрити їх, впускаючи його всередину, віддаючи йому всю владу над собою. Таким поцілунком Темлін щоразу ніби переконував мене, що я належу йому й тільки йому.
Я застогнала, відкинувши голову назад, надаючи йому ще більше доступу до себе. Його руки завмерли в мене на талії, потім перемістилися — одна на мої сідниці, а друга ковзнула між нами.
Ця мить… Цієї миті існували тільки ми — між нашими тілами не було нічого.
Його язик настирливо пестив моє піднебіння, а палець слизнув у глибину мене, і я задихнулася, вигинаючи спину.
— Фейро, — прошепотів він мені в губи з таким благоговінням, якого я не чула навіть від Аянти, коли вона на світанку в день Сонцестояння молилася Котлу.
Його язик знову заволодів моїм ротом, а в цей же час його палець рухався всередині мене. Мої стегна коливалися, благаючи ще, благаючи, щоб він весь увійшов у мою плоть, а його звуки, коли він занурив іще один палець, були подібні до гарчання і млосно проникли мені в груди. Я піддалася йому. Між стегон спалахнула і пронеслася блискавка… Я вже не думала ні про що, окрім його пальців, його губ, його тіла, яке накрило моє.
Він натиснув долонею в найчутливішій точці між моїми стегнами, і я простогнала його ім’я, розсипаючись на скалки в палких обіймах.
Я відкинула голову, щоб вдихнути прохолодне нічне повітря, а по тому він опустив мене на ліжко — ніжно, обережно, з любов’ю.
Він накрив мене собою, опустився мені на груди. Губи зімкнулися навколо соска. За якусь мить я впилася пальцями йому в спину, обвила його ногами, він занурився в мене. Це, саме це було мені потрібно.
Він зволікав, підвівшись на тремтливих руках наді мною.
— Благаю… — задихалася я.
Він сковзнув губами по моїй шиї, губах.
— Темліне, — благала я.
Він накрив мою праву грудь долонею, придавивши великим пальцем сосок. Я зойкнула, і він занурився в мене одним потужним поштовхом. Потім ще і ще.
На якусь мить я стала нічим, ніким.
Ми злилися в одне тіло, два серця билися, як одне. Я хотіла, щоб так було завжди. Він вийшов з мене — не весь, — напружуючи м’язи спини, яка вигиналася під моїми пальцями, а потім увірвався знову і робив так само знову і знову.
Я розсипалася й розсипалася в його обіймах, він рухався і мурмотів, що кохає мене. Потім моє тіло знову пронизала блискавка, і знову її шалений вогонь понісся по жилах і досяг голови. Коли ж я викрикнула: «О Темліне!», його теж накрила хвиля насолоди. Я стискала його, ловлячи хвилі цієї насолоди, що прокочувалися через усе його тіло, упивалася його вагою, його шкірою, його силою.