Сьогодні на ній була не сукня, а зручні чорні штани і товстий синій светр.
— Косторіз, — сказав Різ, — іще той пліткар, який дуже любить пхати носа в чужі справи.
— Та й тільки? — Кассіан жадав продовження.
Він сидів, тримаючи руки на колінах і склавши крила.
— Але, — сказав Різ, — він також може бути корисним, коли схоче. І, судячи з усього, нам час пристати до того, що робимо найкраще.
Я розминала задубілі пальці, слухаючи, як інші говорять про наш похід. Мені потрібен був момент усамітнення, щоб прийти до тями, знову сховати те, що я витягла на поверхню, відкрившись Косторізу.
І те, що я, за словами Косторіза, можу зробити з Книгою. Здібності, які можу мати.
Отже, Різ розповів їм про Котел і причину різанини в храмах — у кімнаті невпинно лунали вигуки й запитання, — але промовчав про те, в чому мені довелося зізнатися заради того, щоб отримати цю інформацію. Азріель, розігнавши тіні, що клубочилися навколо нього, поставив найбільше запитань; ні на його обличчі, ні з голосу неможливо було визначити його емоції. Кассіан, хай як це було дивно, мовчав — так, ніби генерал дозволив Співцеві тіней самому видобути всю необхідну інформацію, а сам у цей час оцінював, як її застосувати.
Коли Різ закінчив, його головний шпигун сказав:
— Я зв’яжуся зі своїми довіреними, яких маю у Дворі Літа, — вони дізнаються, де захована половина Книги Дихання. А сам можу злітати у світ людей, щоб з’ясувати, де вони зберігають свою частину Книги, перш ніж ми запитаємо їх про це.
— У тім немає потреби, — зазначив Різ. — І я не довіряю інформації, навіть якщо вона надходить із твоїх джерел. Це стосується й тієї, що надходить від будь-кого за межами цієї кімнати. Проте це не стосується Амрен.
— Їм можна довіряти, — сказав Азріель зі сталевими нотками в голосі, стиснувши пораненими руками шкіряне оздоблення з боків свого одягу.
— Ми не ризикуватимемо в цьому питанні, — ось і все, що відповів Різ.
Він витримав погляд Азріеля, і я майже чула слова, які так і не пролунали, але які він додав подумки: «Це не осуд і не сумнів у тобі чи твоєму професіоналізмі, Езе. Зовсім ні».
Азріель кивнув, його руки розтиснулися, проте обличчя лишилося крижаним, на ньому не було жодних емоцій.
— То що ж ти задумав? — втрутилася Мор, можливо, заради Азріеля.
Різ струсив невидимий бруд зі своїх бойових обладунків. Коли він підвів голову, його фіалкові очі були крижані.
— Король Гайберну розорив наш храм, щоб отримати відсутню частину Котла. Наскільки я пам’ятаю, це акт війни — показник того, що його величність не має жодного бажання загравати зі мною й домагатися моєї прихильності, до якої йому байдуже.
— У будь-якому разі, він, найімовірніше, пам’ятає про нашу відданість людям під час Війни, — уточнив Кассіан. — Він не ризикуватиме, розкриваючи свої плани й намагаючись вплинути на тебе, і я впевнений, що хтось із блазнів Амаранти вже повідомив йому про події в Підгір’ї. Тобто про те, чим усе це закінчилося.
Я побачила, як кадик Кассіана смикнувся. Він натякав на те, що Різ намагався вбити її. Я відвела руки від вогнища.
— Саме так. Проте це означає, що війська Гайберну вже успішно проникли на наші землі непоміченими. Я не забуду цієї послуги й відплачу за неї, — сказав Різ.
Свята Мати! Кассіан і Мор посміхнулися зі звірячою радістю.
— Яким чином? — спитала Мор.
Різ схрестив руки на грудях.
— Усе треба ретельно спланувати. Проте, якщо Котел у Гайберні, то й ми мусимо туди рушати. І або повернути його назад, або скористатися Книгою, а потім знищити її.
Та жалюгідна й боягузлива частина мене вже тремтіла від невимовного жаху.
— На варті Гайберну, напевне, стоїть стільки ж людей, скільки ми маємо їх тут, — заперечив Азріель. — Спочатку треба знайти спосіб непомітно пробратися повз них.
Легкий кивок головою.
— Тому ми й вирушаємо просто зараз. Поки шукаємо Книгу. І щойно в нас будуть обидві частини, ми можемо швидко починати, перш ніж поширяться чутки, що вона вже потрапила до нас.
Кассіан кивнув, але все ж запитав:
— Як ти збираєшся отримати Книгу?
Я вся підібгалася, почувши відповідь Різа:
— Позаяк частина Книги прив’язана закляттям до конкретного Вищого Лорда, лише він може знайти її за допомогою своєї сили. Окрім того, напевно, у нас є власний детектор, котрий, як мені вже зрозуміло, може використовувати Книгу дихання, тож може і знайти її.
Тепер усі дивилися на мене. Я зіщулилася.
— Можливо, це те, що Косторіз сказав про мене, буцімто я можу відстежити такі речі. Ви не знаєте… — Мій голос урвався, коли я побачила усмішку Різа.