І, можливо, я була в їхніх очах боягузливою дурепою, але сказала:
— Зі Стіною межує Двір Весни.
— Стіна тягнеться від самого моря. Ми полетимо через нейтральну територію, — сказав Різ не змигнувши. — Я не ризикуватиму, щоб нас розкрив бодай який Двір. Однак, щойно ми опинимося на місці, чутки можуть поширитися дуже швидко. Я знаю, Фейро, це буде нелегко, але якщо є бодай один шанс, що ти переконаєш королев…
— Я зроблю це, — сказала я.
Мертве розіп’яте тіло Клер Беддор промайнуло перед моїми очима. Амаранта була однією з командувачок. Лише однією з багатьох. Король Гайберну мусить бути чудовиськом, якщо він її хазяїн. І якщо його люди доберуться до моїх сестер…
— Вони будуть не в захваті від цього, але я змушу Елейн і Несту погодитися.
У мене забракло сміливості запитати Різа, чи міг він силою змусити мою сім’ю допомогти нам, якщо вони відмовляться. Мені було цікаво, чи подіє його магія на Несту, якщо навіть чари Темліна не змогли пробити її сталевого захисту.
— Тоді згода, — сказав Різ.
Ні в кого з них не було надто щасливого виразу обличчя.
— Щойно наша люба Фейра повернеться від Ткалі, ми поставимо Гайберн на коліна.
Різ та інші кудись пішли тієї ночі — куди саме, мені не повідомили. Але після подій того дня, перш ніж впасти в ліжко й заснути, я насилу доїла вечерю, яку принесли Нуала й Керрідвен у мою кімнату.
Мені снилася довга біла кістка з вирізаним на ній із жахливою точністю сюжетом: моє обличчя, скорчене в агонії й розпачі; сталевий клинок у руці, калюжа крові, що розтікається з-під двох мертвих тіл…
Я прокинулася в сутінках зимового світанку. Шлунок мій був досі повний з учорашнього вечора.
Менше ніж за хвилину після того, як я прокинулася, Різ постукав у двері. Я ледь встигла дозволити йому ввійти, як він увірвався всередину, немов опівнічний вітер, кинувши на моє ліжко ремінь, обвішаний ножами.
— Поквапся, — сказав він, стрімко відчиняючи двері шафи й вивалюючи звідти моє бойове шкіряне вбрання, і теж кинув його на ліжко. — Я хочу вирушити, перш ніж сонце підіб’ється вище.
— Чому? — запитала я, відкидаючи ковдру.
Сьогодні він прийшов, не випустивши крил.
— Тому що час вартий життя. — Він знайшов у шафі мої шкарпетки й чоботи. — Щойно король Гайберну дізнається, що хтось шукає Книгу дихання, щоб нейтралізувати силу Котла, його агенти теж почнуть полювати на неї.
— Однак ти вже підозрював усе це раніше. — У мене не було можливості обговорити це з ним минулої ночі. — Котел, король, Книга… Тобі потрібно було лише підтвердження, але ти чекав на мене.
— Якби ти погодилася працювати на мене на два місяці раніше, я одразу взяв би тебе до Косторіза, щоб він підтвердив мої підозри про твої таланти. Проте не все стається так, як плануєш.
Звісно, не так, як плануєш.
— Читання, — сказала я, взувши м’які флісові капці на товстій підошві. — Ось чому ти наполягав на моїх уроках. Якби твої підозри виявилися правдою і я могла використовувати Книгу… Я змогла б прочитати її або будь-який переклад — усе, що міститься всередині.
Книга така стара, що може бути написана зовсім іншою мовою. Іншим алфавітом.
— Знову ж таки, — сказав він, ідучи до комода. — Якби ти почала зі мною працювати, я повідомив би тобі причину. Адже я не міг дозволити собі ризик бути викритим. — Він застиг, тримаючи руку на ручці дверей. — Ти в будь-якому разі повинна була навчитися читати. Але так і є: коли я сказав тобі, що це слугує моїй меті, причиною було саме це. Ти ставиш мені щось у провину?
— Ні, — відповіла я, і казала правду. — Але я хочу бути в курсі будь-яких майбутніх задумів.
— Зрозумів. — Різ рвучко відкрив комод і дістав звідти мою нижню білизну. Він помахав мереживами, що їх носила я в Дворі Ночі, і хмикнув. — Я дивуюся, що ти не попросила, щоб Нуала й Керрідвен купили тобі щось інше.
Я підступилася до нього й вихопила мереживну білизну.
— Витри слину, а то зараз заллєш килим, — сердито гиркнула я й гримнула дверима у ванну, перш ніж він встиг відповісти.
Різ чекав мене, коли я вийшла вже в бойовому обладунку — шкіра, підбита хутром. Він підняв пояс з ножами, поки я вивчала петлі й застібки на ньому.
— Ніяких мечів, луків та стріл, — сказав він.
Різ теж був одягнений у свою іллірійську бойову екіпіровку, його простий, але разючий меч висів за спиною.
— Проте ножі не заборонені?
Різ став на коліна й розправив плетиво зі шкіри та сталі, підштовхуючи мене просунути ногу через одну петлю.