— Ти пошкодуєш про це, — прошипіла вона.
Він м’яко засміявся — сміхом коханця, — і спалах сили викинув її в коридор так, що вона приземлилася на сідниці. За секунду її одяг полетів услід за нею. По тому двері зачинилися.
Спогад урвався, немов натягнута під ножицями стрічка, стіна за мною опустилася, і я вирвалася з полону.
— Правило номер один, — сказав Різ. Спогади відбилися в його очах люттю. — Ніколи не проникай у свідомість, не подбавши про шлях назад. Дематі можуть залишити розум відкритим для тебе, а потім піймати тебе там і перетворити на добровільну рабиню.
Мене аж морозом обсипало. Але те, що він показав…
— Правило номер два, — сказав він, і жорсткий вираз на його обличчі застиг. — Коли…
— Коли це сталося, — урвала його я. Я знала його досить для того, щоб не сумніватися в тому, що побачила. — Коли між вами це сталося?
Його очі залишалися крижаними.
— Сто років тому. У Дворі Жахіть. Я дозволив їй приїхати, після того як вона кілька років поспіль благала мене запросити її, наполягаючи на тому, що хоче створити зв’язок між Двором Ночі і жрицями. Чув плітки про її витівки, але тоді вона була ще молода й неперевірена, і я сподівався, що нова Вища Жриця може принести ті зміни, яких потребує її орден. Та з’ясувалося, що вона вже була добре натренована однією з її менш добросердих сестер.
Я застигла, моє серце калатало.
— Вона… Вона ж не поводилася так із…
Люсьєн. Він люто ненавидів її. Робив невиразні, але злі натяки, що не варто добре до неї ставитися, не варто підпускати близько…
Я відчувала, що мене зараз знудить. Невже вона… так само переслідувала і його? Чи сказав він… чи повинен був сказати їй «так» через її статус?
І якщо колись повернуся у Двір Весни, як я зможу переконати Темліна прогнати її? А що, коли, поки мене немає, вона…
Різ повів далі:
— Правило номер два: будь готова побачити те, що тобі не сподобається.
Усього п’ятдесят років по тому прийшла Амаранта. І вона зробила з Різом те саме, за що він хотів убити Аянту. Але цього разу він дозволив усьому статися. Щоб уберегти всіх. Щоб уберегти Азріеля й Кассіана від кошмарів, які переслідуватимуть їх завжди, щоб не завдати їм ще більшого болю, крім того, якого вони зазнали, коли були ще зовсім дітьми…
Я звела голову, щоб запитати його про дещо, але Різ уже зник.
Залишившись на самоті і роздягнувшись, борючись із застібками та ременями, які були на мені, я думала: «Коли це сталося? Годину чи дві назад?»
Таке відчуття, що минуло вже ціле життя. І тепер я пройшла перевірку, ставши, судячи з усього, шукачкою Книги. Це краще, ніж бути дружиною, яка тільки те й робить, що планує вечірки та виношує маленьких Вищих Лордів. Краще, ніж бути тією, ким Аянта хотіла мене зробити, хай би що було в неї на меті.
Ванна була гаряча, як Різ і обіцяв. І я знову і знову замислювалася про те, що він мені показав. Її рука знову і знову тягнеться між його ніг, і стільки в цьому жесті відчуття власництва й зарозумілості…
Я відігнала думку, і вода у ванній нараз стала холодною.
Розділ 22
Наступного ранку з Двору Літа ще не було звісток, тому Різенд намислив вирушити на терени смертних.
— У що вдягаються в землях людей? — спитала Мор, розлігшись на моєму ліжку.
Вона стверджувала, що ходила розважитись і навіть не знає, до котрої там танцювала, але при цьому була напрочуд бадьора, тоді як Кассіан і Азріель, які бурчали за сніданком, мали такий вигляд, наче їх переїхали возом. Кількома возами. Мені стало цікаво: як це — піти гуляти з ними — і побачити на власні очі нічні спокуси Веларіса.
Я перебирала одяг у своєму гардеробі.
— Багатошаровість — вони… вони все приховують, — відповіла я. — Зона декольте може бути дещо відвертою, залежно від урочистостей, проте все інше мусить бути приховано під спідницями, нижніми спідницями та всілякою такою дурнею.
— Бо жінки, певне, не звикли бігати або битися. Не пригадаю, щоб отак було п’ять сотень років тому.
Я зупинила вибір на туалеті бірюзового кольору із золотими вставками — багате, яскраве, величне вбрання.
— Навіть попри Стіну загроза з боку фейрі досі існує, тому практичний одяг необхідний, щоб так само бігати й битися з тими, хто зміг прослизнути крізь стіну. Цікаво, що ж змінилося. — Я дістала топ і шаровари, чекаючи її схвалення.
Мор лише кивнула — без коментарів, які мені миттєво надала б Аянта без свого божественного втручання.