Після розвалу Радянського Союзу давали собі раду як могли, довелося вкусити й гіркого заробітчанського хліба в Іспанії. Леся там захворіла, вирішили повернутися додому. І вже не гнути спини на когось, а шукати свою справу.
Пошуки ті були тривалими і болючими. Довелося Лесі і Мирону та їх обом синам, Михайлу і Миколі, сповна відпити з тої гіркої чаші, на якій було написано «Новітня українська незалежність»: рекет і побори податківців, сотні перевіряючих, кожному з яких треба було «дати» (хотілося б у морду, а доводилося — у кишеню).
Ці тернисті і тривалі пошуки з Божою поміччю завершилися створенням приватного підприємства «Сидор-хліб». Пекарню збудували на подвір’ї, де жили колись Лесині діди і батьки (хата їх, збудована ще у 1922 році, і зараз жива та здорова).
Печі у пекарні мурував майстер-грузин за особливою технологією. У них можна випікати навіть грузинський лаваш. Усе печуть з якісного борошна виключно на живому вогні Палять грабовими дровами. Смак хліба, батонів, калачів, лавашів, булочок з часничком — неповторний. Мирон має кілька кіосків у Тернополі, де кожного дня зранечка люди вже чекають на продукцію його пекарні.
А моя кохана Валюня цілує той хліб і молиться за здоров’я Лесі і Мирона. Я ж вчу її молитися перед святим хлібом по-нашому:
Вулкан прокинеться!
24 серпня 79 року раптово прокинувся вулкан Везувій і знищив римські міста Помпеї, Геркуланум і Стабії. Загинуло понад 16 тисяч людей. (Розлючений Везувій убив і автора знаменитої 37-томної «Природничої історії» Плінія Старшого. Відданий науці, римлянин хотів наблизитися до вулкана якомога ближче, щоб спостерігати за його виверженням...)
24 серпня 1572 року католики Франції влаштували масову різню протестантів. Загинуло понад 20 тисяч людей, які осмілилися на власне розуміння Бога. Тодішній папа римський, схвалюючи такий «християнський» вчинок, навіть викарбував з нагоди цієї Варфоломієвської ночі пам’ятну медаль...
24 серпня 1991 року, вночі, депутати Верховної Ради України проголосили нашу новітню незалежність. Через 20 років після того українців в Україні стало на п’ять мільйонів менше (вимерли), ще сім мільйонів подалися за кордон і стали білими неграми Європи й Америки...
Такі трагічні історичні паралелі. Невже будуть ще й українські Помпеї, Варфоломіївські ночі?
24 серпня 1957 року в Олдгемі (Великобританія) український професор Володимир Шаян виголосив доповідь на з’їзді українських повстанців, яку назвав «Священний героїзм як основа українського національного світогляду». Він сказав колишнім воякам УПА і такі слова:
«Національно-визвольну боротьбу України в усіх часах характеризує перш за все безмежний і неперевершений в історії героїзм та жертвенність її борців та лицарів. Жертва на вівтарі Волі і Правди стає українською національною релігією.
...Ще не народився такий титан, що міг би обняти і вмістити у своїй душі хоч блідий образ пекла, що його над Україною розховстують її мучителі.
Із дна цього пекла дзвонять дзвони.»
...«На чому ми там зупинилися, серце?»
Існує Цілком наукова гіпотеза, що дворічанські і навколишні,землі були колись частиною дна Сарматського моря. Про це свідчить велика кількість панцирів черепашок, залишків іншої морської фауни у місцевих грунтах. Є біля Дворіччя, на тому пагорбі, де зараз сільський цвинтар, ще одна загадкова річ — велика ковбаня. Якраз на вершині пагорба. Старожили трактували її походження різним чином: була колись тут церква, але провалилася під землю; у роки війни тут упав великий німецький бомбовоз разом з усім своїм боєкомплектом...
Насправді ж ця ковбаня — не що інше як слід від кратера вулкана, який бушував на місці теперішнього Дворіччя мільйони років тому! Вулкан заснув десь у глибинах нашої планети, як і багато інших вулканів, великих і малих. Вони сплять не мертвим сном! У призначений час вулкани прокинуться і спалять всю нечисть на землі! Бо — «тепер земля не водою, а вогнем очиститься».
...Кожного разу, коли стою на краю того вже порослого дикими травами й очеретами кратера, в якому гніздяться навіть рідкісні сірі чаплі, фізично відчуваю, як у земних глибинах, п’ять-шість тисяч кілометрів під моїми ногами, аж у самому серці третьої від Сонця планети, клекоче розпечений до 5000 градусів за Цельсієм рідкий камінь і метал. І знову Олександр Поуп нагадує мені: «Все — лише частини одного дивовижного цілого, чиє тіло — природа, а душа — Бог».
А Ліна Василівна Костенко підказує:
Стою. І слухаю — тишу — мову, якою Бог розмовляє з людиною. Дивні діла твої, Господи!
...Вулкан прокинеться,
Курсивом виділені слова Лесі Українки. Вона вірила у велике визволення України. Вже воно почалось!
Бо йшли віки, народ не перевівся — «і врешті-решт вони зробились нами».
Діапазон нації
Від Тараса Бульби два його сини у передсмертний час почули різні слова. Зраднику Андрієві батько каже, цілячись йому в серце: «Я тебе породив, я тебе і вб’ю». Героїчно умираючому в руках польського ката Остапові Тарас гукає: «Добре, синку, добре!.. Чую!».
А що сказав би нам зараз батько Тарас? «Раби, підніжки, грязь Москви...»? Це про таких малоросів, як Петро Симоненко. Але ж нація має і Василя Симоненка з його
Має народ наш Трипілля, Святослава Хороброго, Ярослава Мудрого, Запорізьку Січ, Гонту, Богуна, Івана Сірка, Северина Наливайка, січових стрільців, вояків УПА, Василя Стуса, Вячеслава Чорновола, Небесну Сотню, Надію Савченко...
Історію творить тільки той народ, який має велику віру в себе. Така віра неможлива без усвідомлення власної величі та вічності.
«В таємній силі Тризуба криється утаєна міць, що знищить світ старий і світ новий сотворить». (Володимир Шаян).