— Дункане? — запитав Лето.
— Я розумію, сір, — відказав Айдаго.
— Отже, вирішено, — погодився Лето.
— Твоя вода — тепер наша вода, Дункане Айдаго, — сказав Стілґар. — Тіло нашого друга лишиться з твоїм Герцогом. Його вода — це вода Атрідів. Тепер між нами є зв’язок.
Лето зітхнув і глянув на Хавата, перехопивши його погляд. Старий ментат задоволено кивнув.
— Я зачекаю внизу, — сказав Стілґар, — доки Айдаго попрощається з друзями. Нашого мертвого друга звали Турóк. Згадайте про це, коли настане час відпустити його дух. Ви — друзі Турóка.
Стілґар намірився йти.
— Ви не затримаєтеся на довше? — запитав Лето.
Фримен знову повернувся до нього, звичним жестом повертаючи каптур на місце й поправляючи щось під ним. Пол помітив, що ця річ скидалася на трубку, перш ніж фримен не сховав її під каптуром.
— А є причина затриматися? — запитав фримен.
— Це було б для нас честю, — сказав Герцог.
— Честь вимагає, аби я скоро опинився в іншому місці, — відказав фримен. Він кинув іще один погляд на Айдаго, розвернувся і вийшов повз охоронців.
— Якщо інші фримени схожі на нього, ми станемо одне одному в пригоді, — сказав Лето.
Айдаго сухо відповів:
— Він чудовий приклад, сір.
— Ти розумієш, що маєш зробити, Дункане?
— Я ваш посол до фрименів, сір.
— Багато що залежить від тебе, Айдаго. Нам потрібно принаймні п’ять батальйонів цих людей, перш ніж до нас прилетять сардаукари.
— Це потребуватиме зусиль, сір. Фримени — доволі незалежні люди. — Айдаго завагався, а тоді додав: — І є ще дещо, сір. Один із найманців, яких ми розбили, намагався забрати цього ножа в нашого мертвого друга. Найманець сказав, що Харконнени дають мільйон соляріїв будь-кому, хто принесе хоч один крис-ніж.
Лето підняв голову в щирому здивуванні:
— Чому вони так сильно хочуть отримати такий ніж?
— Цей ніж зроблено із зуба піщаного хробака: це знак фрименів, сір. З ним синьоокий чоловік може потрапити на будь-яку січ на планеті. Вони б допитували мене, якби не знали особисто. Я не схожий на фримена, але…
— Пітер де Вріс, — промовив Герцог.
— Людина диявольських хитрощів, мілорде, — зауважив Хават.
Айдаго сховав крис-ніж під мундир.
— Оберігай цього ножа, — сказав Герцог.
— Я розумію, мілорде, — він поплескав передавач на поясі. — Зв’яжуся з вами якомога швидше. Зуфір має код мого виклику. Використовуйте бойову мову. — Він відсалютував, розвернувся й поквапився за фрименом.
Вони почули в коридорі віддалені кроки.
Розуміння промайнуло між Лето й Хаватом. Вони всміхнулися.
— У нас багато роботи, сір, — сказав Галлек.
— То я відволікаю тебе від роботи? — запитав Лето.
— Я підготував звіт про передові бази, — повідомив Хават. — Зачитати його іншого разу, сір?
— Це потребує багато часу?
— Я коротко перекажу основне. Серед фрименів ширяться чутки, що в часи існування Пустельної ботанічної випробувальної cтанції було побудовано близько двох сотень таких передових баз. Вочевидь, усі вони закинуті, але є свідчення, що, перш ніж залишити, їх запечатали.
— Чи є там обладнання? — запитав Герцог.
— Так, згідно зі звітами від Дункана.
— Де вони розташовані? — запитав Галлек.
— Відповідь на це питання, — сказав Хават, — незмінна: «Лієт знає».
— Бог знає, — пробурмотів Лето.
— Можливо, і ні, сір, — сказав Хават. — Ти ж чув, як Стілґар ужив його ім’я. Може, він казав про реальну особу?
— Служить двом володарям, — повторив Галлек. — Звучить, як релігійна цитата.
— Ти мав би знати напевно, — відказав Герцог.
Галлек усміхнувся.
— Цей Суддя Зміни, — сказав Лето, — імперський еколог — Кайнс… Чи не міг би він знати, де розташовані ці бази?
— Сір, — попередив Хават, — цей Кайнс — слуга Імператора.
— Але ж він далеко від Імператора, — сказав Лето. — Мені потрібні ці бази. Вони наповнені матеріалами, які ми могли б витягнути й використати для ремонту нашого робочого обладнання.
— Сір! — гукнув Хават. — Ці бази досі формально належать Його Величності.
— Погода тут достатньо погана, аби знищити будь-що, — відказав Герцог. — Завжди можна звинуватити в усьому погоду. Знайдіть цього Кайнса і з’ясуйте, чи ці бази хоча б існують.
— Ой, як небезпечно забирати їх собі, — сказав Хават. — Дунканові ось що було зрозуміло: ці бази або уявлення про них мають глибинне значення для фрименів. Якщо ми захопимо ці бази, то можемо віддалитися від фрименів.