І він спритно змінив тему розмови, а швидко й зовсім попрощався, недбало помахавши Лестеру рукою.
Лестера наче ножем шпигонула думка, що, коли б Додж справді вважав його одруженим чоловіком, він неминуче засипав би його запитаннями. Як близький друг, він захотів би багато чого дізнатися про нову м-с Кейн. Зав’язалася б легка розмова, звичайна між людьми одного кола. Додж запросив би його в гості з дружиною, пообіцяв би сам заїхати до них. А тут — нічого, ані слова! Лестер зрозумів, що це неспроста.
Так само поводили себе подружжя Мур, Олдрічі і ряд інших знайомих. Всі вони начебто вважали, що він одружився і став розсудливим. Вони запитували, де він живе, жартували з його скритності, але уперто не виявляли цікавості щодо гаданої м-с Кейн. Лестер почав переконуватись, що обрана ним лінія не обіцяє нічого доброго.
Один з вразливіших ударів завдав йому зненацька, а через те особливо дошкульно, його старий знайомий Уїльям Уїтні. Одного вечора Лестер приїхав до себе в клуб обідати; знявши пальто, він попрямував до тютюнового кіоска купити сигару й тут, у читальні, зустрівся з Уїтні. То був типовий клубний постійний відвідувач, високий на зріст, худорлявий, гладко поголений, бездоганно одягнений, трохи цинік, а цього вечора до того ж і на доброму підпитку.
— Ого, Лестер! — вигукнув він. — Що це за гніздечко ти звив собі у Хайд-Парку? Часу, видно, не марнуєш? А як ти поясниш все це дружині, коли надумаєш одружитися?
— Нічого я не зобов’язаний пояснювати, — роздратовано відповів Лестер. — І чому тебе так цікавлять мої справи? Ти, скільки я знаю, і сам не святий.
— Ха-ха-ха! Це добре, слово честі, добре! А чи не одружився ти часом з тією красунею, з якою роз’їжджав по Північній околиці, га? Ха-ха! Ну й діла! Одружився! А може, люди все брешуть?
— Замовкни, Уїтні, — обірвав його Лестер. — Плетеш якісь дурниці.
— Пробач, — сказав Уїтні розв’язно, але вже починаючи тверезішати. — Прощай. Ти не забудь, я ж трошки п’яний. Вісім порцій віскі, чистого, — тільки що перепустив у буфеті. Пробач. Ми з тобою поговоримо, коли я буду в формі, правда, Лестер, га? Ха-ха-ха, я й справді трохи п’яний! Ну, всього найкращого! Ха-ха-ха!
Цей гидкий сміх довго бринів у вухах Лестера. Він прозвучав, як образа, хоча Уїтні і був п’яний. «Красуня, з якою ти роз’їжджав по Північній околиці. Ти часом не одружився з нею?» Лестер з обуренням пригадував зухвалу вихватку Уїтні. Чорт, це вже занадто! Щоб йому, Лестеру Кейну, говорили такі речі... Він замислився... Так, дорогою ціною він розплачується за своє рішення ставитись до Дженні, як личить порядній людині.
Розділ XLІ
Але це було не найгірше. Американська публіка любить поплескати відносно дужих світу цього, а Кейни були багаті і всі їх знали. І от поширилася чутка, що Лестер, один з прямих спадкоємців голови фірми, одружився із служанкою. Цебто він, син мільйонера! Чи це можливо? От справді ласий шматочок для репортерів. І газети не забарилися підхопити пікантну чутку. Світський листок «Новини Південної околиці», не називаючи Лестера, писав про «сина видатного багатого фабриканта екіпажів з Цинциннаті» і коротко викладав його роман, додаючи на завершення:
«Про місіс *** відомо лише те, що раніше вона працювала покоївкою в одній шановній родині у Клівленді, а до цього працювала в Колумбусі, штат Огайо. Хто насмілиться стверджувати, що романтика померла, коли у вищому колі відбуваються такі яскраві епізоди!»
Лестер прочитав цю замітку. Сам він не виписував «Новин», але якась добра душа подбала про нього, і він одержав поштою примірник, у якому потрібний стовпчик був відкреслений червоним олівцем. Лестер розсердився, одразу запідозривши, що його збираються шантажувати, але не знав, що зробити, йому, звичайно, хотілося покласти край цій газетній писанині, але він подумав, що протест з його боку може тільки погіршити справу. І він не вжив ніяких заходів. Замітка в «Новинах», як і слід було чекати, привернула увагу багатьох газет. Це був багатий матеріал, і один енергійний редактор недільної газети вирішив витиснути з нього все, що можна. Розгорнути цю романтичну подію на цілу полосу під крикливою шапкою на зразок «Пожертвував мільйонами заради кохання до служниці», дати фото — Лестер, Дженні, будинок у Хайд-Парку, фабрика Кейн в Цинциннаті, склади на Мічиган авеню, — і сенсація забезпечена. «Компанія Кейн» не вміщувала об’яв у пресі. Газетка нічим не була їй зобов’язана. Коли б Лестер був попереджений, він міг би покласти край вихватці, пославши до газети об’яву або звернувшись до видавця. Але він нічого не знав і тому нічого не робив. А редактор все зробив по совісті. Кореспондентам у Цинциннаті, Клівленді та Колумбусі запропоновано було повідомити телефоном, чи відома історія Дженні в цих містах. В Клівленді звернулися до Брейсбріджів, щоб дізнатися, чи працювала Дженні в їхньому домі. З Колумбуса надійшли дуже перекручені чутки про родину Герхардт. Виявилося, що саме на Північній околиці Дженні прожила кілька років до свого гаданого заміжжя. Так з окремих шматочків складений був роман. У редактора й гадки не було щось картати або обурюватися, він скоріше вважав, що робить люб’язність. Були виключені всі неприємні подробиці — те, що Веста, мабуть, позашлюбна дитина, що, очевидно, Лестер і Дженні довго були в незаконному співжитті, що для відомого всім невдоволення родини Лестера з приводу його шлюбу є важливі підстави. Редактор вигадав своєрідну історію про Ромео і Джульєтту, в якій Лестер фігурував як запальний, самовідданий коханець, а Дженні як бідна, але чарівна дівчина з народу, яку віддане кохання мільйонера піднесло до багатства й знатності. Художник газети послідовно проілюстрував фази романа. Портрет Лестера дістали за пристойну винагороду у фотографа в Цинциннаті, а Дженні фоторепортер непомітно зняв на прогулянці. Одно слово — все було зроблено за випробуваними рецептами бульварної преси.