— Так, міс Франкон.
— Дійте. Витягніть її.
— Авжеж, міс Франкон.
Вона стояла і дивилася на нього. Було дивно відчувати безсенсову необхідність спостерігати за механічним процесом праці, начебто її очі могли в цьому допомогти. Потім вона зрозуміла, що боїться дивитися на кімнату навколо них. Вона змусила себе відвести погляд.
Подивилася на поличку туалетного столика, її скляну крайку, що в напівтемряві нагадувала вузьку зелену атласну стрічку, і на кришталеві флакони; побачила пару білосніжних нічних сорочок, блідо-блакитний рушник на підлозі біля дзеркала, пару панчіх, перекинутих через бильце крісла; побачила біле атласне покривало на ліжку. Його сорочка була вкрита вологими плямами й сірими латками кам'яного пороху; цей порох смугами вкривав шкіру його рук. Вона відчула, що він доторкнувся до кожного предмета у цій кімнаті, так наче повітря стало важким масивом води, в яку вони разом занурилися. І ця вода, торкаючись до нього, доносила його дотик до неї, до кожної речі в кімнаті. Вона хотіла, щоб він на неї поглянув. Він працював, не підводячи голови.
Вона наблизилася і тихо над ним завмерла. Ніколи ще вона не стояла так близько від нього. Поглянула на гладку шкіру його шиї і змогла навіть розрізнити окремі волосинки, а потім зиркнула на кінчики своїх сандалій — лише якийсь сантиметр віддаляв їх від його тіла; вона могла зробити лише один рух, ледь помітний рух ногою і доторкнутися до нього. Вона відступила.
Він підвів голову, але не глянув на неї, а витягнув із сумки інший інструмент, і знову схилився над роботою.
Вона гучно розреготалася. Він завмер і зиркнув на неї.
— Щось не так? — запитав він.
Ії обличчя було незворушне, а голос лагідним:
— О, вибачте. Ви могли подумати, що я сміюся з вас. Але це, звісно, не так.
І додала:
— Я не хотіла турбувати вас. Впевнена, що ви прагнете закінчити якнайшвидше і піти геть. Ви, мабуть, втомлені. Але, з іншого боку, я плачу вам погодинно, тож якщо ви трохи потягнете час — це нормально. Мабуть, є речі, про які ви хотіли б поговорити.
— О так, міс Франкон.
— Слухаю.
— Я думаю, цей камін потворний.
— Справді? Цей будинок спроектував мій батько.
— Авжеж, міс Франкон.
— Немає сенсу обговорювати роботу архітектора.
— Жодного.
— Напевно, ми могли б обрати іншу тему.
— Так, міс Франкон.
Вона відійшла від нього, сіла на ліжко, відхиляючись на випростаних руках, схрестила ноги і, міцно стиснувши їх, випрямила у довгій прямій лінії. Її тіло, безвольно розслаблене від плечей, дисонувало з негнучкими витягнутими ногами; холодна суворість обличчя суперечила позі її тіла.
Працюючи, він побіжно зиркнув на неї і, врешті, заговорив:
— Я замовлю для вас мармурову плиту точнісінько такої ж якості, міс Франкон. Дуже важливо розрізняти різні види мармуру. Загалом, є три види. Білий мармур, що утворюється внаслідок повторної кристалізації вапняку, оніксовий мармур, що є осадом карбонату кальцію, і зелений мармур, що складається переважно з водного силікату магнію або серпентину. Цей останній слід вважати справжнім мармуром. Справжній мармур — це метаморфічна форма вапняку, утворена високими температурами і тиском. Тиск — потужний чинник. Його дія призводить до наслідків, які неможливо проконтролювати.
— До яких наслідків? — запитала вона, нахиляючись вперед.
— До рекристалізації частинок вапняку й просочування чужорідних елементів із навколишнього ґрунту. Це спричиняє кольорові смуги, що їх можна побачити на більшості видів мармуру. Рожевий мармур утворюється внаслідок присутності оксидів марганцю, сірий мармур виникає завдяки карбонатам, жовтий — через водний оксид заліза. Ця плита, звісно ж, з білого мармуру. Є чимало різновидів білого мармуру. І ви мусите дуже пильнувати, міс Франкон…
Вона сиділа, нахилившись уперед, зібгавшись у тьмяну чорну купку. Лампа відкидала світло на її руку, що ліниво лежала на коліні, долонею догори, з ледь розігнутими пальцями, контури яких підкреслювали відблиски вогню; чорна тканина її сукні робила цю руку голою і сяйною.
— …і переконатися, що вам привезуть нову плиту саме такої ж якості. Не варто, скажімо, замінювати її на плиту білого мармуру із Джорджії, не такого дрібнозернистого, як білий мармур із Алабами. Це — алабамський мармур. Дуже високої якості. Дуже дорогий.
Він побачив, як вона затиснула пальці й відсунула руку за межі світла. Він мовчки продовжив роботу.