Вона не бачила Кітінґа півроку. Протягом останніх трьох років вони зустрічалися рідко, з великими перервами — кілька разів разом пообідали, кілька разів повечеряли і двічі сходили в кіно. Вони завжди бачилися на людях. Познайомившись із Тухі, Кітінґ перестав приходити до неї додому. Зустрічаючись, вони розмовляли так, наче нічого не змінилося. Але вже віддавна не згадували про шлюб.
— Привіт, Кеті, — лагідно сказав Кітінґ. — Не знав, що ти носиш окуляри.
— Це лише… лише для читання… Я… Привіт, Пітере… Мабуть, у мене сьогодні жахливий вигляд… Я втішена тебе бачити, Пітере…
Він важко сів, у руці тримав капелюха і не знімав пальта. Вона і далі стояла, безпорадно всміхаючись. Потім зробила нерішучий вітальний жест рукою і запитала:
— Ти на хвильку чи… хочеш зняти пальто?
— Ні, не лише на хвильку.
Він підвівся, кинув пальто і капелюх на ліжко, вперше всміхнувся і запитав:
— Може, ти маєш роботу і хочеш, щоб я забрався геть?
Вона натиснула подушечками пальців на повіки і квапливо опустила руки; вона мусила поводитися так, як завжди поводилася під час зустрічей із ним, мусила розмовляти легко й невимушено:
— Ні-ні, суперзірка нічим не зайнята.
Він сів і в мовчазному запрошенні простягнув до неї руку. Вона рішуче підійшла до нього, вклала свою долоню в його і дозволила всадити себе на бильце крісла.
Світло лампи падало на нього, і вона вже оговталася настільки, щоб зауважити вираз його обличчя.
— Пітере, — затнулася вона, — що ти зробив із собою? В тебе жахливий вигляд.
— Пиячив.
— Але не аж так!
— Аж так. Але з цим покінчено.
— Що сталося?
— Кеті, я хотів тебе побачити. Я хотів тебе побачити.
— Любий… що вони з тобою зробили?
— Ніхто нічого мені не робив. Зі мною все гаразд. Бо я прийшов сюди… Кеті, ти колись чула про Гоптона Стоддарда?
— Стоддард?.. Не знаю. Я десь чула це ім'я.
— Добре, не забивай собі голови, це неважливо. Я тільки подумав, як це дивно. Знаєш, Стоддард — це старий пройдисвіт, який не міг більше витримати власної зіпсованості, тому вирішив зробити великий подарунок місту. Але коли… коли я не зміг цього довше зносити, я відчув, що можу це витерпіти, тільки якщо зроблю те, чого мені хотілося найбільше — прийду до тебе.
— Чого ти не міг витерпіти, Пітере?
— Я зробив дещо мерзенне, Кеті. Якось я розповім тобі про це, але не зараз… Ти можеш сказати, що пробачаєш мені — не запитуючи, за що саме? Я думатиму… Я думатиму, що мені пробачила одна людина, яка ніколи мені не пробачить. Дехто, кого не можна образити, а тому він не може пробачити — але мені лише гірше від цього.
Вона не здивувалася і щиро сказала:
— Пітере, я пробачаю тобі.
Він кілька разів повільно кивнув головою і сказав:
— Дякую тобі.
Вона притулилася до його обличчя чолом і прошепотіла:
— Ти пройшов крізь пекло, адже так?
— Так. Але вже усе добре.
Він схопив її в обійми і поцілував.
Він більше не думав про храм Стоддарда, а вона не думала про добро і зло. Вони цього не потребували; вони були надто чисті для цього.
— Кеті, чому ми не одружилися?
— Не знаю, — відповіла вона. І квапливо додала, лише тому, що її серце калатало, тому, що не могла мовчати, і тому, що відчувала, що не слід користатися з переваги над ним: — Гадаю, ми знали, що нам не варто квапитися.
— Але ж таки варто. Якщо ми вже не запізнилися.
— Пітере, ти… ти знову пропонуєш мені вийти за тебе?
— Кеті, не роби здивованого обличчя. Якщо тебе це дивує, я подумаю, що ти всі ці роки вагалася. А мені зараз навіть нестерпно таке припустити. Саме це я й хотів сказати тобі сьогодні. Ми одружимося. Ми негайно одружимося.
— Так, Пітере.
— Нам не потрібні оголошення, дати, приготування, гості й усе таке. Ми весь час відкладали через це наше одруження. Щиро кажучи, я не розумію, як так сталося, що ми пустили все за течією… Ми нікому нічого не казатимемо. Ми просто втечемо з міста і поберемося. А вже пізніше оголосимо про шлюб і пояснимо всім, кому потрібно буде щось пояснювати. Я маю на увазі насамперед твого дядька, мою матір та інших.
— Так, Пітере.
— Завтра кидай свою бісову роботу. А я домовлюся про відпустку на місяць. Ґай розізлиться, як чорт, — кумедно буде на нього подивитися. Збери свої речі — багато тобі не знадобиться. І, послухай, косметика тобі не потрібна… ти казала, що маєш сьогодні жахливий вигляд — так-от, ти ніколи ще не була красивіша. Я буду тут післязавтра о дев'ятій ранку. Ти мусиш зібратися до того часу.