— Місіс Вайненд, я прийшла допомогти вам пошити в дурні вашого чоловіка!
Вона підморгнула своїй власній зухвалості й пояснила:
— Наш любий містер Вайненд несправедливий до вас, моя люба, позбавляючи заслуженої слави із причини, що я її не можу второпати. Але ми поставимо його на місце, ви і я. Що вдіє чоловік проти двох згуртованих дівчат? Він і гадки не має, який чудовий екземпляр отримав. Тому просто розкажіть мені вашу історію, я її опишу, і вона буде така чудова, що він просто не наважиться її не надрукувати.
Домінік була вдома сама. Вона всміхнулася до Саллі Брент так, як тій іще не випадало бачити, тому зазвичай спостережлива Саллі навіть не спромоглася на правильні епітети. Домінік розповіла свою історію. Це була саме така оповідь, про яку мріяла Саллі.
— Так, авжеж, я готую йому сніданок, — розповідала Домінік. — Шинка та яєчня — це його улюблена страва, проста шинка та яєчня… О так, міс Брент, я дуже щаслива. Зранку я розплющую очі й кажу собі: це не може бути правдою, невже це я, маленька бідолашка, стала дружиною видатного Ґейла Вайненда, який міг обирати серед усіх найблискучіших красунь світу. Знаєте, я була закохана в нього багато років. Я мріяла про нього, це була прекрасна, неможлива мрія. І зараз ця мрія здійснилася… Будь ласка, міс Брент, передайте від мене всім жінкам Америки: терплячість завжди винагороджується, і любов чекає на вас за рогом. Як на мене, це чудова думка і, можливо, вона допоможе іншим дівчатам, як допомогла мені… Так, усе, що я хочу в житті, — зробити Ґейла щасливим, поділяти з ним радості та печалі, стати хорошою дружиною і матір'ю.
Алва Скаррет прочитав історію, і вона йому так сподобалася, що він втратив пильність.
— Пусти її, Алво, — напосідалася Саллі Брент, — віддай у набір і залиш гранки в нього на столі. Він схвалить її, коли побачить, що вона того варта.
Цього вечора Саллі Брент звільнили. Їй виплатили згідно з її дорогим контрактом три річних зарплатні й наказали ніколи не заходити до редакції «Знамена» під жодним приводом.
Скаррет панічно запротестував:
— Ґейле, ти не можеш звільнити Саллі Брент! Тільки не Саллі!
— Якщо я не можу звільнити кого забажаю, то мені краще закрити газету і висадити в повітря цей будинок, — холодно відповів Вайненд.
— Але її читачі! Ми втратимо її читачів!
— Під три чорти її читачів!
Удома за вечерею Вайненд витягнув із кишені зіжмаканий клапоть паперу — коректуру статті — й без слів жбурнув ним в обличчя Домінік. Папірець зачепив її щоку і впав на підлогу. Вона підняла його, розгорнула, побачила, що це, і розреготалася.
Саллі Брент написала статтю про інтимне життя Ґейла Вайненда. У веселій інтелігентній манері вона подала в жанрі соціологічного нарису такий матеріал, що його не наважився б надрукувати найжовтіший журнал. Її надрукували в «Нових кордонах».
Вайненд придбав для Домінік кольє, виконане на його замовлення. Воно було з діамантів, розділених хаотичними візерунками, наче жменя випадково розкиданих камінців, з'єднаних між собою платиновими ланцюжками, виготовленими під мікроскопом, майже непомітними. Коли він надів його їй на шию, прикраса нагадувала краплі води.
Вона стала перед дзеркалом, спустила сукню з плечей, помилувалася, як дощові краплини виблискують на її шкірі, та мовила:
— Життєва історія домогосподарки з Бронксу, яка вбила молоду коханку свого чоловіка, доволі мерзенна, Ґейле. Але я вважаю, що є дещо брудніше за неї. А саме — цікавість людей, які про це читають. Але є брудніше і за це — люди, які потурають цій цікавості. Насправді саме ця домогосподарка — на світлині у неї дебелі ноги і обвисла шия — спричинила те, що я маю це кольє. Воно прекрасне. Я з гордістю його носитиму.
Він усміхнувся; раптово в його очах засяяла якась дивна сміливість.
— Можна сприймати це і так, — сказав він. — Але є й інший погляд. Мені подобається думати, що я беру найгірших покидьків людського духу — розум цієї домогосподарки і розум людей, яким подобається читати про неї — і створюю це намисто на твоїх плечах. Мені подобається думати, що я алхімік, здатний на таке велике очищення.
Вона не побачила ані вибачень, ані жалю, ані образи в його погляді. Це був дивний погляд, вона зауважувала його раніше — погляд обожнення. І це дозволило їй зрозуміти, що існує така стадія обожнення, коли шанувальник і сам стає об'єктом благоговіння.