Містер Санборн перший побачив ескізи. Він довго розглядав їх, а потім сказав:
— Я… Я не знаю, містере Рорк, як це висловити. Це чудово. Камерон мав рацію щодо вас.
Коли ескізи побачили інші люди, містер Санборн уже не був таким переконаним. Місіс Санборн сказала, що будинок жахливий. Знову почалися тривалі вечірні суперечки.
— Ну чому, чому ми не можемо додати башточок, ось тут, у кутках? — запитувала місіс Санборн. — На цих пласких дахах достатньо місця.
Коли вона наговорилася про башточки, то почала випитувати:
— Чому в нас не може бути вікон із перегородками? Що це принципово змінить? Бог бачить, вікна доволі великі — чому вони конче мають бути аж такі великі, я не можу второпати, це ж цілком позбавляє приватності, — але я готова погодитися з вашими вікнами, містере Рорк, якщо ви так наполягаєте, але чому ви не можете зробити перегородок на шибах? Це пом'якшить вигляд і додасть будинку певного царственного духу, такого собі, знаєте, феодального настрою.
Друзі та родичі, до яких місіс Санборн поспішила з ескізами, будинок не схвалили.
Місіс Воллінґ назвала його безглуздим, а місіс Гупер — незугарним. Містер Мелендер сказав, що не взяв би його і задурно. Місіс Епплбі заявила, що він схожий на взуттєву фабрику. Міс Девітт поглянула на ескізи і схвально зауважила:
— О, як це артистично, моя люба! Хто це спроектував?.. Рорк?.. Рорк?.. Ніколи не чула про нього… Добре, якщо відверто, Фанні, будинок — дещо штучний.
Двоє дітей Саборнів не дійшли згоди. Дев'ятнадцятирічна Джун Санборн завжди вважала, що архітектори дуже романтичні, та зраділа, довідавшись, що в них буде молодий архітектор. Але їй не сподобалася Роркова зовнішність і байдужість до її натяків, тому дівчина проголосила, що будинок потворний і вона відмовляється в ньому жити. Двадцятирічний Річард Санборн, який блискуче закінчив коледж, а зараз поволі спивався, ошелешив свою родину, вийшовши зі своєї звичної летаргії та проголосивши, що будинок розкішний. Важко сказати, чи це була естетична оцінка, чи ненависть до матері, або й те, й те одночасно.
Із кожною черговою думкою Вітфорд Санборн дедалі дужче вагався. Він мимрив: «Добре, перегородок не буде, звісно, бо це повне безглуздя, та чи можете ви зробити карниз, містере Рорк, заради спокою в родині? Щось штибу зубчастого карниза, це ж нічого не зіпсує. Чи таки зіпсує?».
Суперечки припинилися, коли Рорк оголосив, що не зводитиме будинку, доки містер Санборн не схвалить ескізи такими, які вони є, і не підпишеться на кожному аркуші креслень. Містер Санборн підписав.
Місіс Санборн зраділа, довідавшись невдовзі, що жоден підрядник із хорошою репутацією не погоджується на замовлення. «Ось бачиш!» — тріумфально виголошувала вона. Містер Санборн відмовлявся бачити. Він знайшов невідому фірму, що погодилася взяти замовлення, неохоче і тільки як особливу послугу для нього. Місіс Санборн довідалася, що отримала спільника в особі підрядника, і, порушивши світські правила, запросила його на чай. Вона давно вже втратила чіткі думки про будинок; вона просто зненавиділа Рорка. Підрядник ненавидів усіх архітекторів із принципу.
Зведення будинку Санборнів тривало протягом літніх та осінніх місяців, і жоден день не минав без баталій. «Авжеж, містере Рорк, я казала вам, що мені потрібні три гардеробні в моїй спальні, я точно пам'ятаю. Це було в п'ятницю, у вітальні, коли містер Санборн сидів у великому кріслі біля вікна, а я була… А до чого тут креслення? Які креслення? Ви сподіваєтеся, я зрозумію креслення?»
«Тітка Розалі каже, що навряд чи видряпається гвинтовими сходами, містере Рорк. Що нам робити? Добирати гостей під ваш будинок?»
«Містер Галбарт каже, що такі перекриття не витримають… О так, містер Галбарт чимало знає про архітектуру. Він два літа провів у Венеції».
«Джун, бідненька, каже, що її кімната темна, наче льох… Ну, вона так відчуває, містере Рорк. Навіть якщо вона не темна, їй здається, що там темно — це те саме». Рорк не спав ночами, переробляючи креслення відповідно до змін, що їх не міг уникнути. Це означало чимало днів праці задля переробки підлоги, сходових перегонів, частково зведених перегородок; це означало додаткове навантаження на бюджет підрядника. Підрядник стенав плечима: «Я ж вам казав. Так завжди з такими химерними архітекторами. Ось побачите, скільки це вам зрештою коштуватиме».
Згодом, коли будинок уже набув форми, Рорк зрозумів, що сам хоче внести зміни. Східне крило ніколи не задовольняло його уповні. Коли його будували, Рорк побачив власну помилку і зрозумів, як її виправити; він знав, що це надасть будинку логічної довершеності. Він робив лише перші кроки в будівництві й це були його перші експерименти. Він не міг відкрито цього визнати. Але містер Санборн не погодився на зміни; настала його черга заперечувати. Рорк його просив; щойно картина нового крила сформувалася в його голові, він не міг бачити будинок таким, яким він був.