Чоловіки уважно подивилися одне на одного.
Еленд випрямився та впер кулаки у боки. Він завжди так робив, коли нервувався.
— Боюся, тут немає про що дискутувати, — твердо промовив Еленд. — Я ухвалив рішення.
«Такого тону вони не приймуть», — подумала Вен.
Команда в них складалася з дуже незалежних осіб.
Утім, як не дивно, ніхто сперечатися не став.
Нарешті Доксон кивнув.
— Гаразд, Ваша Величносте, — сказав він. — Тобі доведеться виконати надзвичайно небезпечне завдання в таборі Страффа: переконати його в тому, що він може розраховувати на нашу підтримку, але також у тому, що він зможе нас зрадити, якщо заманеться. Тобі доведеться змусити його захотіти отримати силу нашого війська, але водночас змусити його забути про нашу силу духу.
— Не забувай, — додав Бриз, — що ти це все мусиш проробити так, аби він не запідозрив, що ти граєш на два боки.
— Ти впораєшся? — спитав Гем. — Тільки чесно, Еленде?
Еленд кивнув.
— Впораюся, Геме. Я за цей рік трохи набив у політиці руку.
Він промовив це дуже впевнено, хоча Вен не могла не помітити, що кулаків він досі так і не розтиснув.
«Доведеться йому від цього відучуватися».
— Ти на політиці, може, й розумієшся, — сказав Бриз, — але це вже не політика, це шахрайство. Просто визнай це, друже мій. Ти ж страшенно чесний — та ще й постійно говориш про те, як захистити права скаа і всяке таке інше.
— Ну, тут ти помиляєшся, — зазначив Еленд. — Чесність і добрі наміри — це різні речі. А взагалі-то я вмію брехати не гірше за…
Він раптом зупинився.
— Чому я взагалі виправдовуюся? — повів далі король. — Ми всі зійшлися на тому, що зробити це необхідно, і всі ми розуміємо, що я — єдиний, хто може це зробити. Доксе, напиши моєму батькові, гаразд? Скажи, що я буду радий відвідати його. І що… — Еленд поглянув на Вен і продовжив. — І що я хочу обговорити з ним майбутнє Лютаделя, і тому хочу познайомити його з деким особливим.
— О, то це у нас іще оглядини будуть, — прохопився смішком Гем. — Батька з дівчиною познайомиш?
— А дівчина — ця ще й найнебезпечніша алломантка в усій Центральній Домінії, — докинув Бриз.
— Гадаєш, він погодиться прийняти і її також? — засумнівався Доксон.
— Якщо не погодиться, я нікуди не піду, — промовив Еленд. — Обов’язково підкресли це. Але, гадаю, він погодиться. Страфф звик мене недооцінювати — можливо, не дарма. І закладаюся, що це ставлення поширюється також і на Вен. Він вирішить, що вона не настільки вже й вправна, як усі про це розповідають.
— У Страффа є його власний з-імли-народжений, — втрутилась Вен. — Який захищає його. Тому дозволити Евенду прийти зі мною — то буде справедливо. А якщо я піду з ним, то зможу витягнути його з халепи, якщо щось піде не так.
Гем знову захихотів.
— Це, певно, буде не дуже гідний відступ. Так і уявляю: Вен перекидає тебе через плече та несе у безпечне місце.
— Але це краще, ніж померти, — відповів Евенд благодушним тоном, хоча на щоках його з’явився сором’язливий рум’янець.
«Він мене кохає, але він все-таки чоловік, — подумала Вен. — Цікаво, як часто я ображала його гордість тим, що я — з-імли-народжена, тоді як він — звичайна людина? Менш гідний чоловік нізащо би мене не покохав. Але ж він заслуговує на жінку, яку він може захистити? На більш… жіночну жінку?»
Вен знову втиснулась у м’яке крісло, підсвідомо шукаючи тепла. Це було кабінетне крісло Евенда, в ньому він зазвичай читав. А чи не заслуговує він також на жінку, яка б поділяла його інтереси, жінку, якій читання не здається нудятиною? На жінку, з якою він міг би поговорити про свої блискучі політичні теорії?
«Чому я замислилась про наші стосунки так пізно?» — подумала дівчина.
«Нам не місце серед них, — казав Зейн. — Нам не місце у їхньому світі. Наш дім — імла…»
— Я ще дещо хотів зазначити, Ваша Величносте, — промовив Доксон. — Тобі слід зустрітися з Зібранням. Їм кортить розповісти вам дещо — щось про фальшиві монети, які з’явилися у Лютаделі.
— У мене на ці міські справи зараз часу немає, — відповів Евенд. — А головна причина, з якої я це Зібрання і створив, — щоб вони самі з такими питаннями розбиралися. Перекажіть їм, що я покладаюся на їхнє рішення. Перепроси за мене та поясни, що я займаюся підготовкою міста до оборони. Я спробую прийти на засідання Зібрання наступного тижня.
Доксон кивнув, щось записавши для себе на папері.