— Ви — король, Евенде Венчер, — сказала Тіндвіл, склавши на грудях руки. — Ніхто не повинен щось вам дозволяти. Перша зміна у ставленні повинна починатися з вас — ви повинні припинити вважати, що вам потрібен дозвіл або схвалення від тих, хто вас оточує.
— Король повинен правити за згодою своїх підданих, — пояснив Евенд. — Я не хочу стати ще одним Паном Всевладарем.
— Король повинен бути сильним, — твердо промовила Тіндвіл. — Він може слідувати порадам, але тільки в тому випадку, коли він просить про ці поради. І вже напевне остаточне рішення ухвалює саме він, а не його радники. Вам слід краще контролювати своє оточення. Якщо вони вас не поважатимуть, значить, тим паче вас не поважатимуть ваші вороги — і народні маси також.
— Гем і всі інші мене поважають!
Тіндвіл здивовано вигнула брову.
— Вони поважають мене!
— Як вони вас називають?
— Вони — мої друзі, — знизав плечима Евенд. — За іменем, звісно.
— Або за чимось, схожим на ім’я. Вірно ж, «Еле»?
Евенд зашарівся і переклав на стос іще одну книжку.
— Ти маєш на увазі, що я повинен змусити моїх друзів звертатися до мене за титулом?
— Так, — відповіла террісійка. — Особливо на людях. До вас повинні звертатися «Ваша Величність» або принаймні «мій пане».
— Сумніваюся, що Гем упорається з цим, — заперечив Евенд. — У нього проблеми з субординацією.
— Впорається, — наполягала Тіндвіл, провівши пальцем по книжковій полиці.
Вона не стала показувати цей палець, але Евенд і без того знав, що там повно пилюки.
— Ну, а ти? — поцікавився Евенд.
— А що — я?
— Ти називаєш мене Елендом Венчером, а не «Ваша Величністю».
— Я — це інша справа, — промовила террісійка.
— Не розумію, чого це ти — інша справа. Відтепер називай мене «Ваша Величність».
Тіндвіл хитро всміхнулася.
— Чудово, Ваша Величносте. А тепер можете розтиснути кулаки. Вам слід попрацювати над цим — державному діячеві не можна виказувати того, що він нервує.
Евенд опустив очі та розслабив руки.
— Гаразд.
— До того ж, — вела далі жінка, — ви досі висловлюєтеся занадто закрутисто. Через це ви здаєтеся скромним та нерішучим.
— Я над цим працюю.
— Не вибачайтеся, якщо справді не шкодуєте, — сказала Тіндвіл. — І не виправдовуйтеся. Ви не повинні цього робити. Про лідера часто судять із того, як добре він дає раду відповідальності. Ви — король, і все, що трапляється у вашому королівстві, хай там хто це утнув, — це ваша помилка. Мало того, ви несете відповідальність навіть за ті явища, яких не можна ані передбачити, ані уникнути — наприклад, за землетруси та бурі.
— Або напад ворожих армій, — докинув Евенд.
Тіндвіл кивнула.
— Так. Це ваша відповідальність — як розібратися з цим усім. А якщо щось піде не так — то ваша помилка. Ви повинні це зрозуміти й прийняти.
Еленд кивнув і взяв до рук книгу.
— А тепер поговорімо про відчуття провини, — вела далі Тіндвіл, опускаючись у крісло. — Досить уже прибирати. Це не королівська робота.
Еленд зітхнув і відклав книгу вбік.
— Отже, відчуття провини, — промовила террісійка, — королю тільки шкодить. Припиняйте себе жаліти.
— Таж ти щойно мені сказала, що я несу відповідальність за все, що відбувається в королівстві!
— Так і є.
— То як я можу тоді не відчувати провину?
— Ви повинні бути впевнені, що дієте у найкращий спосіб, — пояснила Тіндвіл. — Ви повинні розуміти, що хай як би погано складалася ситуація, без вас справи підуть іще гірше. Коли трапляється нещастя, ви берете на себе відповідальність, але не скиглите і не занепадаєте духом. Ця розкіш не для вас; провина — це для нижчих рангом. Ви просто повинні робити те, чого від вас очікують.
— Тобто?
— Робити все, аби покращити ситуацію.
— Прекрасно, — без жодних емоцій відповів Еленд. — А якщо не вийде?
— Тоді ви берете на себе відповідальність і беретеся до другої спроби покращити ситуацію.
Еленд закотив очі.
— А якщо я ніколи не зможу покращити ситуацію? Якщо я і справді не підходжу для того, аби бути королем?
— Тоді ви просто самоусуваєтеся з посади, — пояснила террісійка. — Найкращий вибір — накласти на себе руки, звісно, якщо у вас уже є спадкоємець. Добрий король чудово знає, що з престолонаслідуванням не жартують.
— Звісно, — промовив Еленд. — Тобто, по-твоєму, я повинен просто вбити себе.
— Ні. Я вам кажу, Ваша Величносте, що треба мати гідність.
— Але звучить усе не так. Ти мені кожного дня розповідаєш, наскільки я поганий король і як через це страждає мій народ! Тіндвіл, я не найкраща людина для трону. Того, хто міг би стати чудовим королем, убив Пан Всевладар.