Тіндвіл трохи нахмурилась, ОрСеур залишився чекати ззовні.
— Не треба так суворо ставитися до цієї дитини. Вона — продукт свого виховання, як і ти. Судячи про неї на підставі її легковажної поведінки, ти чиниш так само, як і ті, хто судить про тебе на підставі твого простацького одягу.
— Не маю нічого проти, якщо люди судять про мене з мого простацького одягу, — відповіла Вен. — Тоді вони принаймні не очікують від мене забагато.
— Зрозуміло, — зітхнула террісійка. — Тобто ти за цим усім не скучила? — додала вона, кивнувши на внутрішнє оздоблення крамниці.
Вен подивилась. Кімната рясніла кольорами та тканинами, мереживом і оксамитом, корсетами та спідницями. І над усім цим ширяв витончений аромат парфумів. Опинившись перед манекенами у блискучих убраннях, Вен моментально уявила себе на балу. Вона знову поринула думками в часи, коли ще була Валеттою. В часи, коли вона мала причини бути Валеттою.
— Подейкують, ти насолоджувалася товариством аристократів, — тихо промовила Тіндвіл, роблячи крок уперед.
Алріанна вже була в глибині зали — торкаючись пальцями рулонів тканини, вона впевненим голосом розмовляла з кравцем.
— Хто тобі це сказав? — поцікавилась Вен.
— Твої друзі, люба, — обернулась до неї Тіндвіл. — Цікаво виходить — вони стверджують, що ти припинила носити сукні через кілька місяців після Краху. І всі вони дивуються — чому. Вони в один голос кажуть, що ти любила одягатися мов жінка, але, здається, вони помиляються.
— Ні, — ледве чутно визнала Вен, — не помиляються.
Тіндвіл здивовано вигнула брову, зупинившись біля манекена у яскраво-зеленій, оздобленій мереживом сукні з пишним подолом та кількома нижніми спідницями.
Вен підійшла ближче, милуючись розкішним вбранням.
— Проблема в тому, що мені почало подобатися так одягатись.
— Не бачу в цьому проблеми, люба.
— Але це не я, — відвернулася від сукні Вен. — І я ніколи такою не була, я всього лише грала роль. Коли надягаєш таке плаття — легше легкого забути, хто ти така насправді.
— Невже ці плаття не можуть стати частиною того, хто ти насправді?
Вен лише похитала головою.
— Усі ці шмотки — це частина її, — кивнула вона в бік Алріанни. — Мені потрібно бути іншою. Набагато жорсткішою.
«Дарма я сюди приїхала».
— Чому ти не вийшла за нього, дитино? — поклала Тіндвіл руку на плече Вен.
— А це ще що за запитання? — різко підняла на неї погляд дівчина.
— Чесне запитання, — знизала плечима террісійка.
Зараз вона видавалася не такою різкою, як під час попередніх разів, коли вони з Вен зустрічалися. Хоча, звісно, тоді вона спілкувалася здебільшого з Елендом.
— Це не твоя справа, — відповіла Вен.
— Король попросив мене допомогти покращити його образ, — пояснила Тіндвіл. — Але я вирішила на цьому не зупинятися і зробити навіть більше — я хочу зробити з нього справжнього короля, якщо зможу. Гадаю, у нього величезний потенціал. От тільки він не зможе його повноцінно реалізувати, поки не матиме більше певності щодо деяких важливих для нього питань. Зокрема — щодо тебе.
— Я… — Вен заплющила очі, пригадавши його пропозицію.
Ту ніч на балконі, той попіл, який легко падав у темряві. Звісно, вона розуміла, до чого все йде… чого ж тоді вона так перелякалась?
Саме того дня вона припинила носити сукні.
— Він не повинен був кликати мене заміж, — тихо промовила Вен, розплющуючи очі. — Йому не можна одружуватися зі мною.
— Він кохає тебе, дитино, — сказала Тіндвіл. — Це в якомусь сенсі навіть прикро — ситуація була б набагато легшою, якби це було не так. Але ж…
— Я йому не пара, — похитала головою дівчина.
— Ага, — зітхнула террісійка, — ясно.
— Йому потрібна інша жінка, — вела далі Вен. — Краща жінка. Жінка, яка зможе бути королевою, а не лише тіло-охоронницею. Хтось… — раптом відчула вона неприємний холод у животі. — Хтось такий, як вона.
Тіндвіл поглянула на Алріанну, яка реготала з якогось жарту, який щойно промовив літній кравець, виконуючи заміри.
— Та закохався він у тебе, дитя, — наполягала Тіндвіл.
— Коли я вдавала з себе дівчину, схожу на неї.
Террісійка усміхнулась.
— Чомусь я сумніваюся, що ти змогла б бути такою, як Алріанна — хай як би ти намагалася.
— Можливо, — знизала плечима Вен. — Хай там як, він закохався саме в мій образ аристократки. Він тоді не знав, ким я є насправді.
— І що, він тебе покинув, коли дізнався?