— Як ви це зрозуміли? — поцікавився ОрСеур. — Представники мого народу можуть перебувати у різній подобі, і тому нашу стать визначити доволі важко.
— А я визначила, — здивовано поглянула на нього Вен. Після цього вона обернулася до своєї скриньки з коштовностями. Їх у неї було не багато: попри те що, коли вона грала роль Валетти Рену, команда забезпечила її пристойним набором прикрас, дівчина майже все віддала Евенду, аби допомогти оплатити різні його проекти. Але кілька улюблених вона залишила — так ніби знала, що одного дня знову носитиме сукню.
«Я просто надягну разочок, — подумала вона. — Це все одно буду не я».
Вен обрала сапфіровий браслет. Як і шпильки, цей браслет був виготовлений не з металу — коштовні камені були прикріплені до основи з твердого дерева, і застібався він за допомогою дерев’яної застібки. Єдиними джерелами металу, які вона мала на своєму тілі, були монети, флакони з металами та одна сережка. Цю сережку вона за порадою Келсьє носила завжди на той випадок, якщо знадобиться терміново «штовхнути».
— Пані? — покликав її ОрСеур, витягуючи щось лапою з-під її ліжка.
Аркуш паперу.
— Випав з коробки, коли ви її відкривали, — промовив кандра і, схопивши папірець на диво вправними пальцями на лапах, підніс його дівчині.
Вен взяла аркуш.
Леді Спадкоємице,
груди та корсет я зробив додатково тугими для підтримки, а нижні спідниці підрізав так, аби вони не розліталися — на той випадок, якщо вам знадобиться стрибати. У манжетах зроблено прорізи для флаконів з металами, також у тканині зроблено складки, в яких можна сховати кинджали, прикріплені до передпліч. Маю надію, мої вдосконалення видадуться вам доречними.
Фельдью, кравець
Вен уважно поглянула на манжети. Вони були широкі та вільні — і лежали так, що в них було гріх щось не сховати. Рукави були тісні та добре облягали верхню частину руки, тоді як на передпліччях сукня була вільніша, і дівчина вже бачила, де саме можна прикріпити кинджали.
— Здається, він уже колись шив сукні для з-імли-народжених, — зауважив ОрСеур.
— Можливо, — відповіла дівчина.
Вона підійшла до дзеркала, аби нанести легкий макіяж, але виявилося, що її косметичні набори висохли.
«Здається, цим я теж давненько вже не займалася».
— О котрій годині ми вирушаємо, пані? — спитав ОрСеур.
Вен поглянула на нього.
— Взагалі-то, ОрСеуре, я не планувала брати тебе з собою. Я й надалі планую не розкривати людям у палаці, хто ти такий. Гадаю, буде дуже підозріло, якщо я на таку важливу зустріч візьму свого пса.
Кандра замовк на мить.
— А, — промовив він після паузи. — Звісно. Що ж, тоді бажаю удачі, пані.
Вен відчула незначний укол розчарування; вона сподівалася, що він сперечатиметься сильніше. Та, якщо відкинути емоції, які до нього можуть бути претензії? Він абсолютно слушно вказав їй на небезпеки ідеї піти у ворожий табір.
ОрСеур просто влігся на підлозі, поклавши голову на лапи та продовжив спостерігати за тим, як вона збирається.
— Але Еле, — заперечив Гем. — Дозволь нам принаймні відправити тебе твоєю каретою.
Еленд похитав головою, дивлячись на себе у дзеркало та поправляючи мундир.
— Для цього доведеться брати з собою кучера, Геме.
— Вірно, — наполягав той. — А кучером буду я.
— Одна людина ніяк не допоможе нам вибратися з табору в разі чого. А що менше людей я з собою візьму, то менше турбот буде у нас із Вен.
— Еле, я… — похитав головою Гем.
Король поклав руку йому на плече.
— Я розумію твоє занепокоєння, Геме. Але я впораюся. Якщо я кимось і вмію маніпулювати в усьому цьому світі — то це своїм батьком. Я переконаю його, що місто вже у нього в кишені.
— Ну гаразд, — зітхнув Гем.
— А, і ще одне, — з сумнівом промовив Евенд.
— Так?
— Чи не міг би ти називати мене Елендом, а не просто «Елом»?
— Гадаю, це буде доволі просто організувати, — захихотів Гем.
Еленд вдячно усміхнувся.
«Це не те, чого хотіла Тіндвіл, але треба ж із чогось починати. „Вашою Величністю“ потім займемося».
Відчинилися двері, й увійшов Доксон.
— Еленде, — привітався він. — Це прийшло тобі.
У руці він тримав аркуш паперу.
— Від Зібрання? — спитав король.
Доксон кивнув.
— Їм не сподобалося, що ти пропустиш сьогоднішню зустріч.
— Ну, я ж не можу перенести зустріч зі Страффом лише тому, що їм хочеться зустрітися на день раніше, — відповів Еленд. — Перекажи їм, що я зустрінуся з ними, коли повернуся.