Дівчина встала і почала переходити на інший бік карети, але раптом зупинилась.
— Макіяж, — нагадала вона.
— Я обережно, — пообіцяв молодий король.
Вона кивнула, сіла з ним поруч і дозволила обійняти себе рукою.
— З волоссям також обережніше, — промовила вона. — І мундир твій білий — дивись не забруднись.
— Це з яких пір ти стала така уважна до зовнішнього вигляду? — не втримався Еленд.
— Це все через сукню, — зітхнула Вен. — Тільки я одягаю сукні — у голові вигулькують усі ці Сейзедові уроки.
— Мені справді подобається, коли ти у сукні, — промовив король.
Вен на це лише головою похитала.
— Що? — не зрозумів Еленд.
Карета підстрибнула на вибоїні, і вона притиснулась до нього ближче.
«Ще один новий парфум, — подумав він. — Принаймні цієї звички вона так і не позбулася».
— Це — не я, — тихо промовила Вен. — Ці вбрання, ці манери…
«Вони — брехня».
Еленд якийсь час сидів мовчки.
— І що, навіть не заперечиш? — не витримала дівчина. — А інші кажуть, що я дурниці верзу.
— Я не знаю, — зізнався Еленд. — Після того як я почав інакше одягатися, почуваюся іншою людиною, тож це точно не дурниці. Якщо ти почуваєшся не у своїй тарілці, коли носиш сукні, — то ти не мусиш їх носити. Я просто хочу, щоб ти була щасливою, Вен.
Дівчина усміхнулась і підняла на нього очі, після чого нахилилась вперед і поцілувала Еленда.
— Здається, ти казала, ніяких поцілунків, — здивувався він.
— Від тебе, — відповіла Вен. — Я — з-імли-народжена, ми більш точні.
Еленд усміхнувся, хоча на душі йому було тривожно. Однак ця розмова не давала йому розхвилюватися.
— Іноді мені в цьому одязі дуже незручно. Коли я так одягаюся, усі очікують від мене набагато більшого — вони очікують, що я поводитимуся мов король.
— А коли я в сукні, — підтримала його Вен, — вони очікують поведінки леді. І якщо я залишаюся сама собою, всі розчаровуються.
— Якщо людина, побачивши тебе, відчуває розчарування, то на її думку можна взагалі не зважати — вона просто йолоп, — промовив Еленд. — Я не хочу, аби ти була такою, як вони, Вен. Вони — нещирі. Їм на все наплювати. Ти мені подобаєшся такою, якою ти є.
— Тіндвіл гадає, що я зможу поєднати у собі ці дві особистості. Зможу бути водночас і жінкою, і з-імли-народженою.
— Тіндвіл — мудра, — сказав король. — Дещо жорстока, але мудра. Тобі слід її слухатися.
— Та ж ти щойно сказав, що я тобі подобаюся такою, якою я є.
— Так, — не став заперечувати Еленд. — Але ти мені подобатимешся будь-якою. Бо я тебе кохаю, Вен. І питання тут у тому, якою ти сама собі подобатимешся.
Вона замовчала, задумавшись.
— Насправді одяг не дуже змінює саму людину, — вів далі король. — Але він змінює те, як на цю людину реагують інші люди. Це Тіндвіл казала. Гадаю… гадаю, хитрість тут полягає у тім, аби переконати себе, що ти заслуговуєш на ту реакцію, яку отримуєш. Ти цілком можеш носити вишукані сукні, Вен, але зроби їх частиною своєї особистості. Припини турбуватися про те, що ти не даєш людям того, чого вони прагнуть. Дай їм те, ким ти є, — і цього буде достатньо. Мені ж вистачило, — додав він з посмішкою після короткої паузи.
Дівчина усміхнулась йому у відповідь, а тоді обережно притулилась до нього.
— Гаразд, — видихнула вона нарешті. — Годі вже про наші слабкі місця. Треба до зустрічі підготуватися. Розкажи мені більше про те, який твій батько.
— Він — імперський аристократ до мозку кісток. Безжальний, розумний та спраглий влади. Ти пам’ятаєш, я розповідав тобі про… свій досвід, коли мені було тринадцять?
Вен кивнула.
— Так от, батько обожнював борделі скаа. Гадаю, він почувався надзвичайно могутнім, знаючи, що дівчину, яку він обере, вб’ють через його пристрасть. Він зазвичай тримає кілька десятків наложниць з бідніших аристократок, і якщо вони його не задовольняють, він їх просто позбувається.
Вен у відповідь щось пробурмотіла собі під ніс.
— Так само і з політичними союзниками. З домом Венчерів не укладають союз, а погоджуються підкорятися дому Венчерів. Якщо не бажаєш бути нашим рабом, з тобою справ ми вести не будемо.
— Я знала ватажків банд, — кивнула Вен, — які поводилися так само.
— І як ти виживала, якщо вони на тебе звертали увагу?
— Вдавала, ніби від мене ніякої користі, — сказала дівчина. — Повзала перед ними, не даючи жодної причини кинути мені виклик. Те саме, що й ти плануєш робити сьогодні.
Еленд кивнув.
— Будь обережний, — нагадала Вен. — Не можна, аби Страфф вирішив, що ти з нього насміхаєшся.