— Може, влаштуємо у палаці невеликі посиденьки? — запропонував Бриз. — Хай як би сильно я любив імлу, сумніваюся, що слід обговорювати такі питання на подвір’ї замку.
Еленд поплескав його по плечу й кивнув. Гем із Доксоном сіли в карету до нього і Вен, а решта попрямувала до карети, якою вони приїхали сюди. Молодий король здивовано поглянув на Доксона, який залазив у карету. Зазвичай він вибирав той транспортний засіб, в якому не було Еленда.
— Якщо чесно, Еленде, — промовив Гем, коли вони зайняли свої місця, — я вражений. Я вже хотів був збирати відчайдухів і йти на табір Страффа з рейдом — визволяти тебе.
Еленд посміхнувся, уважно дивлячись на Доксона, який, щойно карета рушила з місця, відкрив свою сумку і дістав з неї запечатаний конверт.
— Це прийшло від членів Зібрання якийсь час тому, Ваша Величносте, — сказав він, дивлячись Еленду в очі.
Молодому королю перехопило подих. Він взяв конверт і зламав печатку.
— Що це таке?
— Я не впевнений, — відповів Доксон. — Але… до мене вже почали доходити певні чутки.
Вен нахилилася через руку Еленда, який швидко читав листа.
Ваша Величносте,
Цим документом ми повідомляємо, що Зібрання одноголосно вирішило скористатися правом висунути Вам вотум недовіри. Ми цінуємо ваші зусилля, спрямовані на благо міста, але поточна ситуація вимагає іншого типу правління, ніж здатний забезпечити Ваша Величність. Ми йдемо на цей крок не з ворожості, а з необхідності. Ми не бачимо альтернативи та діємо винятково в інтересах Лютаделя.
Нам шкода, що ми змушені повідомити вам це у листі.
Лист був підписаний усіма двадцятьма трьома членами Зібрання. Еленд приголомшено опустив папірець.
— Що таке? — спитав Гем.
— Мене щойно скинули, — тихо промовив Еленд.
Частина третя
Король
28
Після себе він залишав руїни, але про них було забуто. Він створював королівства, а потім знищував їх, будуючи світ заново.
— Перепрошую, — спокійним і ввічливим голосом, в якому, втім, відчувалися суворі та незадоволені нотки, промовила Тіндвіл, — тобто я правильно зрозуміла? У головному законі королівства є пункт, згідно з яким Зібрання має право скинути короля?
— Так, — злегка похнюпившись, відповів Евенд.
— І цей закон писали особисто ви? — не відставала террісійка.
— Більшу його частину, — підтвердив молодий Венчер.
— І у вами ж написаний закон внесли пункт, згідно з яким вас можуть відсторонити? — повторила Тіндвіл.
До тих, хто зустрічав карету з табору Страффа, приєдналися Кривоніг, Тіндвіл і капітан Дему — і тепер усі зібралися у кабінеті Евенда. Людей було стільки, що крісел і стільців вистачило не всім, і Вен, яка встигла переодягнутися у звичні штани та сорочку, тихенько сіла під стіною на стос книжок. Террісійка та Евенд стояли, а решта всілися: Бриз — у напруженій позі, Гем — у розслабленій, а Страшко, нахиливши свій стілець уперед, намагався балансувати на двох ніжках.
— Я навмисне додав цей пункт, — сказав Евенд.
Він стояв, спершись однією рукою на масивне вітражне вікно, вивчаючи поглядом темні візерунки.
— Ця земля протягом тисячі років страждала під гнітом жорстокого владаря, — пояснив він. — І весь цей час філософи та мислителі мріяли про таку систему урядування, за якої нездарного правителя можна було б усунути без кровопролиття. Я опинився на троні внаслідок низки унікальних та непередбачуваних подій і не вважав, що маю право на те, аби нав’язувати народу свою волю — або волю моїх нащадків. Я прагнув започаткувати державу, у якій би монарх ніс відповідальність перед своїми підданими.
«Він іноді ніби просто за книжкою шпарить, — подумала Вен. — Ніби це й не жива людина, а… написані слова».
І раптом у її голові зашепотів голос Зейна.
«Ти не така, як він».
Дівчина відігнала цю думку.
— За всієї поваги, Ваша Величносте, — промовила Тіндвіл, — але це один із найдурніших вчинків з боку правителів, про які чула у своєму житті.
— Це було зроблено заради блага королівства, — промовив Евенд.