— Абсолютний ідіотизм, — різко відповіла террісійка. — Король не повинен залежати від примх іншого керівного органу. Він якраз і цінний для народу тим, що він є абсолютним авторитетом!
Вен нечасто бачила Евенда настільки засмученим, і побачивши печаль у його очах, навіть сама здригнулась. Втім, інша частина її відчувала непокірну радість. Він більше не король. Тепер, можливо, його не намагатимуться вбити настільки завзято. Може, він тепер зможе бути просто Елендом — і вони поїдуть звідси. Куди завгодно. Туди, де все набагато простіше.
— Хай там як, — пролунав у тиші кабінету голос Доксона, — треба щось робити. Немає сенсу дискутувати щодо доцільності рішень, ухвалених у минулому.
— Згоден, — підтакнув Гем. — Значить, Зібрання намагається тебе викинути з трону. Що будемо робити?
— Дозволяти їм це зробити, очевидно, не можна, — промовив Бриз. — Тим паче народ одного правителя рік тому вже скинув. Гадаю, не варто укорінювати в людях погані звички.
— Слід підготувати відповідь, Ваша Величносте, — запропонував Доксон. — Відповідь, у якій би засуджувався цей підступний маневр, здійснений якраз годі, коли ви вирушили на перемовини заради безпеки міста. Тепер-то зрозуміло, що вони навмисне призначили зустріч на день і час, коли ви не могли бути на ній присутнім і захистити себе.
Еленд кивнув, не відводячи погляду від темного скла.
— Гадаю, вже не обов’язково називати мене «Ваша Величність», Доксоне.
— Дурниці, — втрутилась Тіндвіл, яка стояла поруч із книжковою шафою, склавши на грудях руки. — Ви досі залишаєтеся королем.
— Я втратив довіру народу, — нагадав Еленд.
— Так, — відповів Кривоніг, — але ви досі маєте довіру моєї армії. Тому ви залишаєтеся королем, хай що б там вирішило Зібрання.
— Саме так, — погодилася террісійка. — Якщо не брати до уваги ці ідіотські закони, то влада досі у ваших руках. Слід посилити положення воєнного стану, обмежити пересування людей у межах міста. Встановити контроль над ключовими локаціями Лютаделя та ізолювати членів Зібрання, щоб ваші вороги не могли підняти проти вас повстання.
— Мої люди займуть вулиці ще до світанку, — промовив Кривоніг.
— Ні, — тихо сказав Еленд.
Запала тиша.
— Ваша Величносте? — озвався Доксон. — Це насправді найкраще, що тільки можна зробити. Не можна дозволяти зграї покидьків зміцнювати позиції.
— Це не зграя покидьків, Доксе, — заперечив король. — Це — обрані народом представники Зібрання.
— А Зібрання сформував ти, мій любий друже, — нагадав Бриз. — Вони мають владу лише тому, що ти їм дозволив мати її.
— Владу їм дав закон, Бризе, — сказав Еленд. — І всі ми підкорюємося цьому закону.
— Та це просто смішно, — обурилась Тіндвіл. — Ви — король, ви — закон. Тепер, коли ви гарантували місту безпеку, можна скликати Зібрання та пояснити його членам, що ви потребуєте їхньої підтримки. Тих, хто виступатиме проти цього, — взяти під варту до завершення кризи.
— Ні, — трохи більш рішуче відповів король. — Нічого цього ми робити не будемо.
— Отже, — уточнив Гем, — ти здаєшся?
— Ні, я не здаюся, — промовив Еленд, нарешті обернувшись до присутніх обличчям. — Але я не збираюся тиснути на Зібрання за допомогою війська.
— Тоді вилетиш із трону, — зазначив Бриз.
— Схаменися, Еленде, — кивнув Гем.
— Я не стану порушувати встановлені мною ж закони! — запротестував той.
— Не будьте йолопом, — втрутилась террісійка. — Вам слід…
— Тіндвіл, — не дав їй договорити Еленд, — можеш що заманеться казати про мої ідеї, та не смій більше називати мене йолопом. Я не дозволю зневажати себе за те, що я висловлюю свою думку.
Террісійська замовкла, трохи відкривши від здивування рота, а потім стулила губи та сіла на своє місце. Вен відчула раптовий приплив зловтіхи.
«Сама його навчила, Тіндвіл, — подумала вона з посмішкою. — То тепер не жалійся, що він з тобою сперечається».
Еленд підійшов ближче, вперся руками у поверхню столу та окинув присутніх поглядом.
— Отже, ми їм відповімо. Доксе, напиши листа, в якому проінформуй Зібрання про те, що ми надзвичайно розчаровані зрадою з їхнього боку. Розкажи їм про успіх у перемовинах зі Страффом, і якомога сильніше тисни на почуття провини. Усі інші — розробляймо план. Трон ми повернемо. Як уже зазначалося, закон я знаю, адже сам його писав. З цієї ситуації існує вихід, не обов’язково вводити в місто війська. Я не поводитимуся як тирани, які прагнуть забрати у нас Лютадель! І ні до чого не примушуватиму свій народ, навіть якщо знатиму, що так для них буде краще.