— Ваша Величносте, — обережно промовила Тіндвіл, — немає нічого поганого в тому, аби захистити свою владу, коли царює хаос. У такі часи люди схильні реагувати ірраціонально. І це — одна з причин, чому вони потребують сильної руки. Вашої сильної руки.
— Питання тільки, чи моєї, — гірко посміхнувся Еленд.
— Перепрошую, Ваша Величносте, — заперечила террісійка, — та це твердження видається мені дещо наївним.
— Можливо, так і є, — посміхнувся молодий Венчер. — Ви можете навчити мене краще одягатися і вишуканіше поводитися, та мого єства вам не змінити. Я чинитиму відповідно до своїх переконань — зокрема, дозволю Зібранню мене усунути, якщо таким справді буде їхнє рішення.
Тіндвіл нахмурилася.
— А якщо ви не зможете повернути трон у законний спосіб?
— Тоді я просто визнаю цей факт, — відповів Евенд. — І в будь-якому разі продовжу докладати максимальних зусиль, аби допомогти королівству.
«От тобі й поїхали звідси», — з гіркотою подумала Вен.
Та дівчина все одно не змогла стримати усмішки. Почасти вона кохала Евенда за його щирість. Він справді любив людей Лютаделя й був налаштований зробити усе можливе заради їхнього блага — і цим дуже відрізнявся від Келсьє. Той, навіть помираючи мученицькою смертю, демонстрував своє самолюбство. Він хотів, аби його ім’я опинилося серед тих небагатьох, що назавжди вписані у книгу історії.
Та з Елендом усе було інакше — він правив Центральною Домінією не заради слави. Вен уперше сама собі відповіла на ключове питання — однозначно та щиро. З Евенда Венчера був набагато кращий король, ніж вийшов би з Келсьє.
— Я… не знаю, що мені про це думати, пані, — почула вона шепіт поруч із собою.
Вен завмерла на мить і опустила погляд — виявилося, що вона автоматично почала чухати ОрСеура за вухом.
Дівчина різко відсмикнула руку.
— Вибач, — промовила вона.
ОрСеур знизав собачими плечима та знову поклав голову на лапи.
— Отже, ти стверджуєш, що існує законний спосіб повернути трон, — промовив Гем. — І як нам це зробити?
— За законом, Зібрання має один місяць на те, аби обрати нового короля, — пояснив Евенд. — Але ніде не сказано, що новий король не може бути той самий, що і старий. Якщо вони протягом місяця не зможуть ухвалити рішення більшістю голосів, то влада повернеться до мене щонайменше на рік.
— Занадто складно, — зітхнув Гем, потираючи підборіддя.
— Ну, а ти як гадав? — посміхнувся Бриз. — Це ж закон.
— Та я не про закон, — пояснив Гем. — Я маю на увазі, що складно буде змусити Зібрання обрати новим королем Еленда — або нікого не обрати взагалі. Як на мене, вони б взагалі не стали його усувати, якби не мали на прикметі своєї кандидатури.
— Не обов’язково, — заперечив Доксон. — Можливо, це просто попередження.
— Можливо, — відповів Еленд. — Джентльмени, я гадаю, це сигнал. Я ігнорував Зібрання, адже ми гадали, що розібралися з ними після того, як я змусив їх підписати ту постанову, згідно з якою вони надавали мені право вести перемовини. Однак ми забули, що найлегший спосіб для них оминути нашу пастку із постановою — це обрати нового короля, який робитиме те, що вони йому скажуть.
Вен зітхнула, хитаючи головою.
— Мушу визнати, Зібрання я ніколи особливо не контролював. Я для них був не королем, а колегою — і тому вони вирішили, що будь-хто з них легко може посісти моє місце. Закладаюся, це один із членів Зібрання переконав інших посадити його на трон замість мене.
— Значить, доведеться його позбутися, — констатував Гем. — Впевнений, Вен могла б…
Еленд нахмурився.
— Та жартую я, Еле, — відмахнувся той.
— Ти знаєш, Геме, — зазначив Бриз. — Єдине, що смішного у твоїх жартах, — то це те, наскільки часто їм бракує бодай крихти гумору.
— Ти так кажеш лише тому, що я здебільшого про тебе жартую.
Бриз закотив очі.
— Здається, — пробурмотів ОрСеур, аби його слова чув лише посилений оловом слух Вен, — ваші наради були б значно продуктивнішими, якби не запрошували цих двох.
Вен усміхнулася.
— Та не такі вже вони й бевзі, — прошепотіла дівчина.
ОрСеур підняв на неї скептичний погляд.
— Ну гаразд, — визнала вона. — Трохи відволікають нас, визнаю.
— Варто вам віддати наказ — і я миттю з’їм когось із них, — промовив ОрСеур. — Тоді вже діло піде веселіше.
Вен здивовано поглянула на нього.
ОрСеур дивився на нею з дивною, ледве помітною посмішкою на собачій морді.