І знову-таки, усе веде до бідолашного Аленді. Мені його шкода. Шкода — за все, що він мусив пережити. І за те, чим мусив стати.
Але дозвольте почати з початку. Я познайомився з Аленді у Хленніумі; він тоді був молодим хлопцем, якого ще не змінили десятиліття, які він провів, очолюючи армії.
Коли я вперше побачив Аленді, мене вразив його зріст. То був чоловік, добряче вищий за всіх навколо нього, чоловік, який — попри скромний одяг і свою молодість — заслуговував на повагу.
А взагалі-mo ми подружилися з Аленді через його простодушність. Коли він тільки прибув до великого міста, я взяв його своїм помічником.
І лише через багато років я переконався, що Аленді — це Герой Віків. Що він — той, кого у Хленніумі називали Рабзіном, Спогадувачем.
Спасителем.
Коли я нарешті усе збагнув — об’єднав в один ланцюжок усі призвістки Очікування та Аленді, — я був у захваті. Але коли я оголосив про своє відкриття іншим Світоносцям, вони поставилися до моїх слів зі зневагою.
Ох, краще б я їх послухався.
І все-таки усі, хто знає мене, розуміли, що я не здамся без бою. Якщо я вже за щось чіпляюся, то невідступно слідую за ним. Я визначив, що Аленді був Героєм Віків, і вирішив довести це. Я мусив схилитися перед волею інших; я не став наполягати на тому, аби відправитися разом з Аленді в його подорожі.
Звичайно, Аленді не міг не здогадатися, ким я його вважав.
Так, пізніше він і сам підтримував ці чутки. Я ніколи не робив того, чим займався він, — не переконував увесь світу тому, що саме він був справжнім Героєм. Я не знаю, чи він сам у це вірив, але він упевнив у цьому всіх інших.
Якби тільки релігія Террісу та віра в Очікування не поширились межи люди. Якби тільки не з’явилась Безодня, доводячи людей до відчаю яку діях, так і у переконаннях. Якби тільки я розминувся з Аленді, коли багато років тому шукав собі помічника».
Сейзед відкинувся на спинку крісла і зробив паузу в переписуванні. Залишалося ще дуже багато — просто дивовижно, скільки тексту цей Кваан зумів запхати у цей відносно невеликий шматок сталі.
Террісієць окинув поглядом свою працю. Протягом усього свого шляху на Північ, він нетерпляче чекав нагоди почати роботу з переписування. Углибині душі йому було неспокійно. Чи здаватимуться йому слова давно померлої людини настільки ж важливими, якщо він читатиме їх у добре освітленому приміщенні, а не підземеллях Монастиря Серан?
Він пробігся очима по іншій частині документа й прочитав іще кілька обраних абзаців. Один із них видавався йому особливо цікавим.
Утім, як той, хто знайшов Аленді, я став кимось значущим. Першим серед Світоносців.
Мені знайшлося місце у традиції Очікування — став Провісником, пророком, який передбачив появу Героя Віків. І відмовитися від Аленді означало відмовитися від свого нового статусу, від визнання з боку інших. І я не відмовився.
Але зараз відмовляюся. Нехай вони знають, що я — Кваан, Світоносець із Террісу — шахрай.
Сейзед заплющив очі. Світоносець. Цей термін був йому знайомий; орден хранителів засновувався на уривках спогадів і надій з легенд Террісу. Світоносці були вчителями, ферухіміками, які мандрували різними землями, несучи з собою знання. Саме вони й надихнули на створення таємного ордену хранителів.
А тепер у нього в руках опинився документ, написаний безпосередньо Світоносцем.
«Тіндвіл страшенно розізлиться на мене», — подумав Сейзед, розплющуючи очі.
Він уже прочитав увесь текст, але на те, аби його вивчити, доведеться витратити якийсь час. На те, аби його запам’ятати. На те, аби створити перехресні посилання на інші документи. На роботу над цим текстом — певно, загальним обсягом у сторінок двадцять — підуть місяці, якщо не роки.
Грюкнули віконниці, і Сейзед підняв погляд. Він був у своїх покоях у палаці — вишукано обставлених кімнатах, занадто розкішних для того, хто все життя був слугою. Террісієць встав, підійшов до вікна, відкрив засув і відчинив віконниці. Побачивши на карнизі ззовні Вен, Сейзед усміхнувся.
— Ем… привіт, — промовила дівчина.
На ній поверх сірої сорочки та чорних штанів був марево-плащ. Попри те що от-от мав настати ранок, вона вочевидь ще навіть і не лягала після своєї нічної варти.
— Ти б краще вікно відчиненим залишав. Якщо буде зачинено — я не зможу увійти. Еленд постійно на мене свариться, що я ці засуви виламую.