— Наприклад?
— Ну, — відповів Сейзед, — наприклад, стверджується, що Пан Всевладар переміг Безодню. Але ж імла нікуди не поділась. До того ж якщо Безодня — це просто імла, то чому її так дивно назвали? Інші підкреслюють, що більшість того, що ми знаємо про Безодню, походить з усних переказів, а якщо якась інформація передається з покоління у покоління вербально, вона часто обростає магічними властивостями. Відповідно, «Безодня» може означати не саму імлу, а подію, що відбулася внаслідок її появи або зміни. Набагато більша проблема з теорією, що Безодня — це імла, полягає у її шкідливості. Якщо вірити джерелам — а нам більше немає на що покладатися, — Безодня була жахливою та деструктивною. А імла, здається, такої небезпеки не несе.
— Але зараз вона вбиває людей.
— Так, леді Вен. Схоже на те, що вбиває.
— А що, як вона вбивала і раніше, але Пан Всевладар її зупинив? Ти ж сам сказав, що по-твоєму, ми зробили щось — щось, що змінило імлу, — коли вбили Пана Всевладаря.
— Ті випадки, які я розслідував, — кивнув Сейзед, — насправді жахливі. Втім, я не вважаю, що вони становлять загрозу такого ж рівня, як і Безодня. Так, імла убила кількох осіб, але це зазвичай були люди або старі, або слабкі. Інших вона не чіпала.
Террісієць зробив паузу, постукав пальцями об пальці та продовжив:
— Але це буде недбало з мого боку, якщо я не визнаю певну імовірність ваших припущень, леді Вен. Може статися так, що кілька смертей спричинять паніку. Небезпека може бути перебільшена переказами — і може бути, що такі вбивства раніше були більш поширені. Та я не маю достатньо інформації, аби бути в чомусь упевненим.
Вен не відповіла.
«От же ж… — подумав Сейзед, зітхнувши. — Заморочив їй голову. Мені справді варто бути обережнішим і стежити за тим, що і як я говорю. Можна подумати, що, мандруючи поміж скаа, я навчився…»
— Сейзеде? — замислено промовила Вен. — А що, як ми все неправильно розуміємо? Що, коли проблема насправді не в цих випадкових смертях в імлі?
— Що ви маєте на увазі, леді Вен?
Дівчина якийсь час сиділа мовчки, тупаючи однією ногою по спинці крісла.
— Що буде, — нарешті підняла вона голову і подивилася террісійцю просто в очі, — якщо імла постійно почне приходити вдень?
Сейзед на мить замислився.
— Не стане світла, — вела далі Вен. — Рослини помруть, люди почнуть голодувати. Запанують смерть і хаос…
— Гадаю, ця теорія заслуговує на увагу.
— Це не теорія, — промовила дівчина, зістрибуючи зі стільця. — Це так усе було.
— Ви так упевнені в цьому? — втішено спитав Сейзед.
Вен коротко кивнула і приєдналася до нього за столом.
— Я права, — зі звичною прямотою підкреслила вона. — Я це знаю.
Дівчина щось дістала з кишені штанів і підтягнула табуретку, аби сісти поруч. Розгорнувши зіжмаканий папірець, вона розгладила його на поверхні столу.
— Я тут повиписувала дещо зі щоденника, — пояснила Вен, показуючи пальцем на певні абзаци. — Ось тут Пан Всевладар розповідає про те, що армії виявилися безсилими перед Безоднею. Спершу я гадала, що він має на увазі, мовляв, війська виявилися нездатними її перемогти, — але поглянь на формулювання. Він каже: «Мечі моїх армій виявилися марними». Що може бути заняттям більш марним, ніж намагатися розігнати імлу мечем?
Дівчина показала на інший абзац.
— Вона залишила після себе руйнування, так? Вона спричинила багато тисяч смертей. Але ніде ані слова не написано про те, що Безодня насправді на них напала. Він каже, що вони «померли через неї». Можливо, ми взагалі не так усе розуміли. Ці всі люди були не розчавлені або зжерті. Вони померли від голоду, тому що їхню землю поглинула імла.
Сейзед поглянув на її папірець. Вона здавалася настільки впевненою… Хіба ж вона не чула про справжні методики дослідження? Анкетування, вивчення інформації, формування тез та пошук відповідей?
«Ну звісно, не чула, — нагадав собі террісієць. — Вона виросла на вулиці, їй не потрібні методики дослідження. Вона просто слухається своїх інстинктів. 1, звичайно, вона має рацію».
Він ще раз розгладив її папірець та проглянув написане.
— Леді Вен? Ви це самі написали?
— Чому це всіх так дивує? — зашарілася дівчина.
— Просто це на вас не схоже, леді Вен.
— Це все ви — зіпсували мене, — відмахнулася вона. — Дивись, на цьому папірці жодного слова, яке б суперечило ідеї, що Безодня була імлою.
— Не суперечити чомусь та доводити щось — це різні речі, леді Вен.