Люди, які вбивали богів.
Крім того, з Елендом був не один, а цілих два террісійці. Жінку Філен ніколи досі не бачив, але вона справляла потужне враження. Усім було відомо, що після Краху террісійці пішли від своїх господарів; вони відмовлялися надалі бути слугами. То де ж Еленд знайшов аж двох представників народу Террісу, котрі йшли поруч із ним у кольорових одежах і котрі погодилися служити йому?
Присутні мовчки сиділи, не зводячи очей з Еленда Венчера. Декому, здавалося, було ніяково — вони й самі не знали, як до нього ставитися. А інші ніби як були… в захваті? Як це так? Хто може бути в захваті від Еленда Венчера — хай навіть поголеного, зачесаного, в новому одязі та?.. Філен нахмурився. Це що, дуельний ціпок у короля? А збоку від нього вовчур чеберяє?
«Він більше не король!» — сам собі нагадав Філен.
Венчер пішов просто до трибуни. Обернувшись, він махнув своїм людям — усім вісьмом — аби сідали біля гвардійців. Після цього Еленд поглянув на Філена.
— Філене, ви щось хочете сказати? — поцікавився він.
І тільки тоді купець збагнув, що він досі стоїть.
— Я просто…
— Ви — канцлер Зібрання? — знову спитав Еленд.
Філен завмер.
— Канцлер?
— Засідання Зібрання веде король, — нагадав молодий Венчер. — На цю мить короля у нас немає, а значить, згідно з законом, Зібрання повинно обрати канцлера, який даватиме слово охочим, слідкуватиме за часом виступів та матиме вирішальний голос на випадок рівного розподілення голосів.
Він зупинився та поглянув на Філена.
— Хтось повинен очолювати процес, — додав він. — Інакше пануватиме хаос.
Попри впевненість у власних силах, Філен помітно занервував. Невже Венчер дізнався, що це він організував голосування проти нього? Ні, він не міг про це дізнатися. Еленд дивився на усіх членів Зібрання по черзі, зустрічаюсь із ними очима. Це вже був не життєрадісний, легковажний хлопець, якого Філен бачив на засіданнях раніше. Військовий мундир, рішуча постава і слова… здавалося, перед ними тепер зовсім інша людина.
«Здається, ти знайшов собі наставника, — подумав Філен. — Але занадто пізно. Ну, стривай…»
Філен всівся.
— Взагалі-то ми ще не встигли обрати канцлера, — сказав він. — Якраз збиралися цим зайнятися.
Евенд кивнув, а в голові одночасно закружляв добрячий десяток настанов. Тримати зоровий контакт. Говорити спокійно, але твердо. Не поспішати, але не виказувати вагань. Не горбся, не совайся, сиди прямо, не стискай кулаки, коли нервуєшся…
Він кинув короткий погляд на Тіндвіл. Вона кивнула у відповідь.
«Ну, до роботи, Еле, — сказав він сам собі. — Покажи їм, наскільки ти змінився».
Він зайнявся своє місце і кивнув решті семи аристократам у Зібранні.
— Чудово, — сказав він, беручи слово. — Значить, я можу висунути свою кандидатуру на роль канцлера?
— Свою? — перепитав один з аристократів на ім’я Драйдел.
Скільки Евенд цього Драйдела пам’ятав, з його обличчя не сходив зневажливий вишкір. Хоча гострим рисам його обличчя й темному волоссю цей вишкір страшенно пасував.
— Ні, — нібито передумав Венчер. — Навряд чи мене на сьогоднішніх слуханнях можна вважати незацікавленою стороною. Тому я пропоную лорда Пенрода. Більш шанованої кандидатури нам не знайти, і я вважаю, що з нього буде чудовий посередник у наших дискусіях.
Усі присутні на секунду замовкли.
— Логічно, — промовив нарешті Геттел, який працював у кузні.
— Усі згодні? — спитав Евенд, підіймаючи руку.
За його пропозицію проголосувало шістнадцятеро осіб — усі скаа, більшість аристократів та один із торговців. Тобто загалом — більшість.
— Гадаю, це означає, — обернувся Евенд до лорда Пенрода, — що ви тут тепер за головного, Ферсоне.
Статечний чоловік кивнув і піднявся, аби формально розпочати засідання, як це раніше зробив Еленд. Манери Пенрода були досконалі, постава — потужна, а одяг — ладно пошитий. Еленд мимоволі відчув укол заздрощів, спостерігаючи за тим, як природно Пенрод робить те, чого сам Венчер навчався з такими труднощами.
«Можливо, з нього б вийшов кращий король, ніж я, — подумав Еленд. — Можливо… Ні!Я повинен бути впевненим. Пенрод — достойний чоловік і бездоганний аристократ, але це не робить з людини лідера. Він не читав книжок, які читав я, він не знається на юриспруденції, як я на ній знаюся. Він — чудова людина, але при цьому Ферсон Пенрод залишається продуктом свого суспільства — він не вважає скаа тваринами, але ніколи не сприйматиме їх як рівню собі».