Еленд замовчав — залою Зібрання з шурхотом перекочувалися шепоти присутніх. Те, що він щойно сказав, миттєво розлетиться містом і зміцнить дух мешканців. Можливо, через шпигуна Страффа, який точно є у приміщенні, ця інформація пошириться й у війську старшого Венчера. Еленд раптом помітив поміж публіки алломанта батька — Зейна.
А коли сказане ним пошириться військом Страффа, його солдати двічі подумають, перш ніж виконувати батьків наказ наступати на Лютадель. Кому захочеться вступити у поєдинок із тією силою, яка вже знищила Пана Всевладаря? Надія на це була незначною — навряд чи люди Страффа віритимуть байкам, які приходять з міста, — але Евенду могло зіграти на руку будь-яке послаблення морального духу ворожих солдат.
Також незле буде, якщо Евенда дещо сильніше асоціюватимуть з Уцілілим. Це допоможе молодому королеві подолати свою невпевненість; Келсьє був великою людиною — але його не стало. Евенд мав зробити усе можливе, аби люди знали, що справа Уцілілого живе далі.
Бо так буде краще для його народу.
Поки Вен слухала звернення Евенда до Зібрання, їй страшенно крутило в животі.
— Ти згодна з цим? — прошепотів Гем, нахилившись до неї, коли молодий король почав розповідати деталі їхнього візиту до Страффа.
— Головне, аби королівству допомогло, — знизала плечима Вен.
— Тобі ж не подобалося те, на що пішов Кел заради скаа, — як і всім нам.
— Це потрібно Евенду, — відповіла дівчина.
Тіндвіл, яка сиділа перед нею, обернулася раптом і суворо поглянула на Вен. Дівчина очікувала, що террісійка зараз зробить їй зауваження за балачки під час засідання Зібрання, але Тіндвіл мала для неї зауваження іншого характеру.
— Королю, — вона вперто продовжувала називати Евенда саме так, — потрібен зв’язок з Уцілілим. Власного авторитету, на який він міг би спиратися, в Евенда дуже небагато, тоді як Келсьє — це людина, яку в Центральній Домінії зараз люблять і шанують найбільше. Нагадавши, що їхнє королівство було засновано особисто Уцілілим, король зробить так, що люди подумають двічі, перш ніж втручатися у його справи.
Гем кивнув задумливо, Вен опустила очі.
«А в чому, власне, проблема? Я ще зовсім недавно майже повірила, що я — це новий Герой Віків, а тепер переймаюся через те, що прославлюся завдяки Еленду?»
Дівчині було незручно сидіти — вона запалила бронзу та відчула знайому далеку пульсацію. Вона ставала дедалі голоснішою.
«Годі! — наказала вона собі. — Сейзед, наприклад, не вважає, що Герой повинен повернутися, а він історію знає краще за всіх у світі. І взагалі — це дурниця якась. Треба зосередитися на тому, що відбувається тут».
Зрештою, серед присутніх був і Зейн.
Вен знайшла в натовпі його обличчя: з-імли-народжений сидів ближче до задньої частини приміщення та легенько спалював олово — недостатньо, аби її засліпити, — даючи дівчині вивчати риси свого обличчя. Він не дивився на неї — не відривав погляду від того, що відбувалося на трибуні. Чи працював він за наказом Страффа, чи прибув сюди з власної ініціативи? Безсумнівно, як у Страффа, так і у Цетта серед присутніх є шпигуни — так само як серед їхніх солдатів є люди Гема. Але Зейн її нервував. Чому він до неї не обернеться? Хіба не…
Зейн зустрівся з нею поглядом. Усміхнувся легко, а тоді знову почав уважно дивитися на Евенда.
Вен мимоволі здригнулася. Значить, він її не уникав?
«Зберися! — сказала вона собі. — Слухай, що каже Еленд!»
Та він уже майже закінчив. Свою промову молодий Венчер підсумував кількома зауваженнями на тему того, як, на його думку, можна не дати Страффу відновити рівновагу. Знову-таки, не вдаючись у подробиці, аби не вибовкати ненароком державну таємницю. Еленд поглянув на великий годинник у кутку — впорався на три хвилини раніше; згорнув аркуш із тезами та зібрався залишити трибуну.
Раптом прокашлявся лорд Пенрод.
— Евенде, ви нічого не забули? — нагадав він.
Молодий Венчер зупинився і поглянув на Зібрання.
— Про що це ви?
— Ви хіба не бажаєте відреагувати? — несміливо озвався один із робітників-скаа. — Ну, про те… що трапилося на минулому засіданні?