— Що ти знайшов? — поцікавився Еленд.
— Дещо про лорда Цетта, Ваша Величносте, — відповів Нурден. — Цю інформацію я знайшов у одній із бухгалтерських книг, які ви забрали з палацу Пана Всевладаря. Здається, Цетту все ж не настільки начхати на політичні процеси у Лютаделі, як він намагається переконати нас.
Сказавши це, Нурден несподівано захихотів.
Еленд ніколи раніше не зустрічав такого веселого зобов’язувача. Можливо, тому Нурден і не пішов з міста, як більшість таких, як він; він точно був не схожий на них. Він був одним із небагатьох писарів і чиновників, яких Еленд зумів знайти для свого молодого королівства. Еленд пробігся очима по запропонованій Нурденом сторінці, і попри те, що на ній було більше чисел, ніж слів, його мозок ученого легко вихопив з цього масиву потрібну інформацію. Виявляється, Цетт вів з Лютаделем бурхливу торгівлю. Здебільшого під прикриттям менших домів. Звичайно, аристократів так можна було обкрутити довкола пальця, але не зобов’язувачів, яких належало інформувати про умови будь-якої угоди. Нурден передав бухгалтерську книгу Сейзеду, який теж пройшовся поглядом по числах.
— Значить, — підсумував Нурден, — лорд Цетт хотів справити враження людини, яка жодним чином не пов’язана з Лютаделем, і його борода та поведінка повинні були це враження підкреслити й підсилити. А насправді він уже давно тихцем запускає свої лапи у справи міста.
— Можливо, він зрозумів, що політичних питань усе одно не уникнути, — кивнув Еленд, — навіть якщо вдаєш, що ти до них не маєш стосунку. Він просто не міг би отримати стільки влади, як отримав, без потужних політичних зв’язків.
— І про що це нам каже? — спитав Сейзед.
— Про те, що Цетт на цій грі знається значно краще, ніж хоче, аби вважали люди, — промовив молодий Венчер, переступивши стос книг на шляху до свого крісла. — Та, здається, це і так зрозуміло було з того, як вправно він вчора маніпулював і мною, і Зібранням.
— Ви б себе бачили вчора, Ваша Величносте, — тихо засміявся Нурден. — Коли Цетт розкрив себе, кілька аристократів з Зібрання аж на сидіннях своїх підстрибнули! Гадаю, більшість із вас були занадто приголомшені, аби…
— Нурдене? — перервав його Еленд.
— Так, Ваша Величносте?
— Будь ласка, зосередься на нагальних питаннях.
— Ем-м-м… Слухаюся, Ваша Величносте.
— Сейзеде? — звернувся до террісійця молодий король. — А ти що скажеш?
Той у відповідь підняв голову від кодифікованого примірника міської хартії з анотаціями, написаного самим Елендом, і похитав головою.
— Скажу, що ви добряче попрацювали над цим законом, — відповів Сейзед. — Залишилося напрочуд мало способів запобігти призначенню лорда Цетта, якщо його обере Зібрання.
— Самі себе перехитрували, виходить? — прокоментував Нурден.
— На жаль, з подібною я проблемою я ще не стикався, — сказав Еленд, сідаючи у своє крісло й потираючи очі.
«То це так Вен почувається постійно?» — подумав він.
Вона спить менше за нього, але при цьому постійно рухається, бігає, б’ється, нишпорить. І разом із тим завжди має свіжий вигляд. А Еленд валиться з ніг усього лише після кількох днів активної мисленнєвої діяльності.
«Зберися, — сказав він сам собі. — Аби перемогти своїх ворогів, ти повинен їх вивчити. Має бути спосіб знайти вихід із цієї ситуації».
Доксон зайнявся складанням листів до інших членів Зібрання. Еленд хотів зустрітися з тими, хто цього бажав. На жаль, він передчував, що таких охочих знайдеться мало. Зрештою, вони проголосували за його відсторонення, а тепер їм запропонували легке розв’язання їхніх проблем.
— Ваша Величносте… — повільно промовив Нурден. — А ви ніколи не розглядали варіанту справді дати Цетту зайняти трон? Ну, тобто… невже це насправді настільки поганий вибір?
Еленд аж сторопів. Однією з причин, чому він узяв до себе колишнього зобов’язувача, було те, що Нурден мав не такий, як в інших, погляд на те, що відбувається. Він не був скаа, не належав також і до вищої аристократії. Він не був злодієм. Нурден був усього лише скромним ученим, який погодився працювати на Міністерство тільки тому, що це було вигідніше, ніж займатися торгівлею.
Для нього смерть Пана Всевладаря була катастрофою, яка абсолютно знищила все його попереднє життя. Він не був поганою людиною, але тяжкого становища скаа він також не розумів.
— Що ти думаєш про закони, які я написав, Нурдене? — поцікавився Еленд.
— Вони блискучі, Ваша Величносте, — визнав той. — Досконале втілення ідеалів, озвучених філософами давнини з потужним впливом реалій сучасності.