Еленд зітхнув.
— Ой! — підтягнула поділ марево-плаща дівчина. — Вибач.
— Слухай, невже обов’язково постійно стрибати туди й назад? — промовив молодий король.
Вен зіскочила на підлогу.
— Вибач, — повторила вона, закусивши губу. — Сейзед каже, це тому, що з-імли-народжені люблять видиратися якомога вище, аби бачити, що відбувається під ними.
Еленд кивнув, знову беручись до листів. Молодий Венчер волів, аби вони були написані його власного рукою, а цей доведеться знову переписувати. Він похитав головою. Ще стільки роботи…
Вен дивилася, як Еленд пише листа. Сейзед читав, як і один з писарів Еленда — той зобов’язувач. Вона зміряла його поглядом, і той трохи втиснувся у крісло. Нурден чудово знав, що дівчина не довіряла йому. Жерці не повинні бути такими веселунами.
Дівчині не терпілося поділитися з Елендом тим, що вона дізналася про Дему, але вона вагалась. У кабінеті було забагато людей, а доказів у неї не було — лише здогадки. Тому Вен спробувала розслабитися та окинула поглядом стоси книжок.
У кімнаті панувала глуха тиша. Тіндвіл сиділа з трохи осклілими очима; мабуть, вивчала якусь древню біографію, що зберігалася у її пам’яті. Навіть Гем щось читав, хоча і брав книжку за книжкою, не затримуючись надовго на якійсь одній темі. Вен спало на думку, що їй би теж незле було чимось таким зайнятися. Дівчина згадала нотатки, які вона зробила про Безодню та Героя Віків, але не могла змусити себе дістати їх з кишені.
Про Дему вона йому зараз розповісти не могла, але поділитися ще одним своїм відкриттям — цілком можна.
— Еленде? — тихенько покликала вона його.
— М-м-м?
— Я чула розмову слуг, коли ми з ОрСеуром вечеряли. Якісь їхні знайомі останнім часом сильно захворіли — і таких людей багато. Здається, хтось намагається зіпсувати наші запаси продуктів.
— Так, — зітхнув Еленд, не відриваючись від листа. — Я знаю. Кілька колодязів у місті отруїли.
— Справді?
Молодий король кивнув.
— А хіба я тобі не розповів, коли ти до мене заходила раніше? Це ж я з Гемом якраз туди й ходив.
— Ти не казав.
— А мені здавалось, що сказав, — нахмурився Еленд.
Вен похитала головою.
— Вибач, — промовив він, нахилився до неї, поцілував і повернувся до роботи.
«Тобто поцілунок мав би все виправити?» — похмуро подумала вона, знову сідаючи на книжки.
Але смішно насправді — з якого це дива Еленд повинен моментально про все їй розповідати? Втім, після цієї розмови у Вен залишилося якесь дивне відчуття. Раніше він би попросив її допомоги. А тепер, очевидно, вирішив з усім розібратися власними силами.
Сейзед зітхнув і закрив свою книгу.
— Ваша Величносте, ніяких лазівок я не бачу… хоча перечитав ваші закони вже шість разів.
— Цього я й боявся, — кивнув Еленд. — Єдина перевага, яку ми можемо витиснути з закону — це навмисне невірно його трактувати. Але цього я не робитиму.
— Ви чесна людина, Ваша Величносте, — промовив террісієць. — Якби ви побачили у законі лазівку, то неодмінно закрили б її самі. Але навіть якби ви її не помітили, то це зробив би хтось із нас, коли ви питали нашої думки.
«Він дозволяє звертатися до себе як „Ваша Величносте“, — подумала Вен. — Але ж намагався це припинити. А чому дозволяє тепер?»
Як дивно — Еленд нарешті почав сприймати себе як короля саме тоді, коли його скинули з трону.
— Стривай, — став нормальним погляд Тіндвіл. — Сейзеде, ти читав цей закон до того, як його було затверджено?
Той почервонів.
— Читав, — відповів замість нього Еленд. — Взагалі-то зауваження та ідеї Сейзеда дуже допомогли мені у створенні цього кодексу.
— Ясно, — процідила крізь зуби террісійка.
Молодий Венчер нахмурився.
— Тіндвіл, тебе на цю зустріч не запрошували. І тобі тут вочевидь нудно. Я дуже вдячний за поради, але не дозволю ображати мого друга та гостя, хай навіть ці образи й не висловлені прямо.
— Перепрошую, Ваша Величносте.
— Ти не у мене вибачення проси, а у Сейзеда, — або доведеться залишити мій кабінет.
Тіндвіл кілька секунд сиділа мовчки, після чого піднялась і вийшла. Еленда, судячи з виразу його обличчя, це зовсім не образило — він негайно повернувся до роботи над листами.
— Це було не обов’язково, Ваша Величносте, — озвався террісієць. — Думка Тіндвіл про мене доволі обґрунтована.