Більшість людей — зокрема й аристократи — неправильно розуміли сенс «гамування». Вони сприймали його як свого роду контроль над розумом, і навіть ті, хто знав більше, вважали «гамування» чимось агресивним і жахливим.
Та Бриз ніколи так не вважав. «Гамування» не було агресивним. Принаймні не агресивнішим, ніж звичайний контакт з іншою людиною. Якщо все робити правильно, то «гамування» було не більшим насильством над іншою людиною, ніж глибоке декольте на жіночій сукні або владний голос. Усі три методи викликали схожу, зрозумілу та — що найважливіше — природну реакцію у людей.
Взяти до прикладу Сейзеда. Чи це було «агресивно» — зробити його менш втомленим, аби він міг чуйніше ставитися до біженців? Хіба неправильно було вгамувати його біль — бодай на трохи — і в такий спосіб зробити його стійкішим до страждань?
Ще кращим прикладом була Тіндвіл. Можливо, хтось дорікнув би Бризу, що він пхає носа не у свої справи за те, що він «вгамував» її відчуття відповідальності та розчарування, коли жінка побачила Сейзеда. От тільки не Бриз створив інші емоції, які повністю закривали собою розчарування — цікавість, повагу, любов.
Ні, якби «гамування» було просто «контролем над розумом», то Тіндвіл неодмінно б відвернулася від Сейзеда, щойно вони покинули зону впливу Бриза. Та гамівник знав, що вона цього не зробить. Було ухвалено ключове рішення, й ухвалив його замість неї аж ніяк не Бриз. Цей момент невідворотно наближався протягом багатьох тижнів, і все сталося б і без участі Бриза.
Він просто прискорив процес.
Усміхнувшись собі, гамівник поглянув на свій кишеньковий годинник. У нього було ще кілька хвилин, тому він відкинувся на спинку крісла та почав розсилати на всі боки загальну хвилю «гамування», тамуючи смуток і біль людей довкола. Фокусуючись на такій великій кількості осіб одразу, він не міг зробити нічого конкретного; дехто міг відчути незначне емоційне заціпеніння, якщо він впливав на них занадто потужно. Але групі в цілому його «гамування» пішло на користь.
Книжку, яку він тримав у руках, Бриз не читав: сказати щиро, він не розумів, як Евенд і всі інші можуть присвячувати їм стільки часу. Це було страшенно нудно. Сам гамівник міг би читати лише в тому разі, якщо довкола не було людей. Натомість він повернувся до того, чим займався, поки його увагу не відволік Сейзед, — вивчав поглядом біженців, намагаючись здогадатись, хто із них що відчуває.
Це було ще одне велике та загальне непорозуміння, яке стосувалося «гамування». Алломантія була не настільки важлива, як талант спостерігача. Щоправда, м’яке торкання, звісно, допомагало, але «гамування» не давало алломанту можливості дізнатися про чиїсь відчуття. І Бриз намагався вгадувати їх самотужки.
І знову-таки, найголовнішим тут була природність. Навіть найбільш недосвідчені скаа б зрозуміли, що їх «гамують», якщо у них виникали несподівані та незнайомі емоції. Справді витончене «гамування» полягало у тому, аби розбурхати в людині її натуральні емоції шляхом обережного послаблення інших конкретних емоцій. Адже люди були буквально зліпком різних відчуттів: зазвичай те, що вони відчували в конкретний момент, було пов’язано з емоціями, які домінували у них.
Вправний гамівник міг зазирнути під поверхню. Він розумів, що відчуває людина, — навіть якщо людина цих своїх емоцій не визнавала або не розуміла. Так було й у випадку Сейзеда та Тіндвіл.
«Ох і дивна пара, — сам собі сказав Бриз, мимовільно гамуючи одного зі скаа, аби той розслабився і спробував заснути. — Решта команди вважає, що ці двоє — вороги. Та ненависть рідко утворює настільки потужну гіркоту та розчарування. Ні, ці дві емоції сягають корінням до зовсім інших проблем. Та й хіба Сейзед не повинен бути євнухом? Цікаво, як до цього дійшло…»
Його роздуми перервав Евенд — він, відчинив двері складу й увійшов до приміщення. На жаль, у компанії Гема. Молодий Венчер був у своєму вже звичному білому мундирі, в білих рукавичках та з мечем. Білий колір був важливим символом — в усьому цьому місиві попелу та сажі в місті біле вбрання справляло приголомшливе враження. Мундири Евенду пошили зі спеціальної тканини, яка відштовхувала попіл, але їх все одно доводилося кожного дня відчищати. Хоча зусилля вартували отриманого результату.
Бриз негайно вхопився за емоції Евенда, зробивши його не таким втомленим і більш рішучим, хоча в другому останнім часом потреби не було — великою мірою завдяки старанням террісійки. Гамівник був щиро вражений її здатністю впливати на почуття людей, особливо беручи до уваги те, що в неї не було алломантичних здібностей.