Бриз залишив Елендові огиду та жалість: обидві емоції були цілком доречні, враховуючи місце, де вони були. А Гема гамівник зробив менш схильним до суперечок: настрою слухати його балаканину в Бриза не було.
Щойно прибулі пішли в його бік, він піднявся. Люди пожвавилися, побачивши Евенда, — його присутність дала їм надію, якої Бриз за допомогою алломантії створити ніяк не міг. Приміщенням покотився шепіт, біженці, дивлячись на молодого Венчера, називали його «королем».
— Бризе, — кивком голови привітався Евенд. — Сейзед тут?
— Боюся, щойно пішов, — відповів той.
Молодий король, здавалося, мав розгублений вигляд.
— Ага, ну гаразд. Потім його знайду.
Евенд сумно роззирнувся приміщенням.
— Геме, я хочу, аби завтра, — додав він після паузи, — ти зібрав торговців з Кентонської вулиці та привів їх сюди — хай помилуються.
— Їм це може не сподобатися, Еленде, — відповів Гем.
— Я дуже на це сподіваюся, — відповів король. — Подивимося, що буде з цінами після того, як вони тут побувають. Я розумію, чому їжа дорожчає — у місті дефіцит. Але причини бути такими жадібними та о цій порі року залишати людей без одягу я не бачу.
Гем кивнув, але Бриз помітив у його поставі нехіть. Невже всі інші не помічали, наскільки ж Гем не любив конфронтації? Так, він обожнював сперечатися з друзями, хоча й рідко доводив свої мудрування до конкретних результатів. До того ж він просто ненавидів битися з чужими людьми — Бризу ця риса завжди видавалася особливо дивною в людині, яку буквально наймали на роботу, аби бити інших. Він трохи «пригамував» Гема, аби він менше хвилювався перед тяганиною з торговцями, яка на нього чекала невдовзі.
— Ти ж не збираєшся тут усю ніч сидіти, Бризе? — поцікавився Еленд.
— Заради Пана Всевладаря, ні! — вигукнув Бриз. — Мій любий друже, тобі взагалі пощастило, що ти мене сюди затягнув! Скажу чесно — джентльмену тут не місце. Брудно, гнітюча атмосфера… про сморід зайве й казати!
Гем нахмурився.
— Бризе, колись тобі доведеться навчитися дбати й про інших людей.
— Поки можна буде дбати про них з відстані, Геммонде, я охоче цим займатимуся.
— Ти безнадійний, — похитав головою Гем.
— Значить, ти повертаєшся до палацу? — спитав Еленд.
— Так, — відповів гамівник знову поглянувши на кишеньковий годинник.
— Підвезти тебе?
— Я на своїй кареті.
Еленд кивнув, потім обернувся до Гема і вони пішли до виходу, обговорюючи наступну зустріч молодого короля з членами Зібрання.
Невдовзі Бриз повернувся до палацу. Кивнувши вартовим на чатах, він «вгамував» їхню втому. Вони у відповідь пожвавилися і з оновленим завзяттям почали вдивлятися в імлу. Довго так не триватиме, але ці незначні дотики стали частиною єства гамівника.
Наближалася ніч, і в коридорах майже нікого не було. Бриз пішов до кухонь, підбадьоривши дорогою посудомийок, аби були балакучіші — так вони швидше впораються з роботою. Проскочивши кухні, він опинився у тісній кам’яній кімнатці з маленьким столом посередині, освітленій кількома простими лампами. То була одна з їдалень палацу, де можна було повечеряти на самоті.
Утім, у кутку цієї кімнатки сидів Кривоніг, поклавши на лавку покалічену ногу. Він похмуро подивився на Бриза.
— Ти спізнився.
— Це ти прийшов зарано, — віджартувався гамівник, опускаючись на лавку навпроти Кривонога.
— Нема різниці, — буркнув той.
На столі стояли пляшка вина і друга кружка. Бриз розстібнув жилет, тихо зітхнув, налив собі та відкинувся назад, витягнувши ноги на лавці.
Кривоніг зробив ковток.
— Зробив хмару? — поцікавився гамівник.
— Як і завжди, коли ти поруч.
Бриз посміхнувся, також відпив вина і розслабився. Коли Кривоніг спалював мідь, не просто здатності усіх алломантів ставали невидимими для тих, хто палить бронзу, але, що важливіше — принаймні для Бриза, — Кривоніг ставав невразливим до будь-якої форми емоційної алломантії.
— Не розумію, чому це так тебе тішить — промовив Кривоніг. — Я гадав, ти любиш гратися з емоціями людей.
— Так і є.
— То чому тоді приходиш випивати зі мною кожної ночі?
— Ти проти моєї компанії?
Кривоніг не відповів. Це був його спосіб відповісти, що він не проти. Бриз уважно подивився на вічно чимось незадоволеного генерала. Більшість членів команди трималася від Кривонога якомога далі; Келсьє привів його буквально останньої миті, оскільки носій міднохмари, послугами якого вони зазвичай користувалися, був спійманий та обезголовлений.